На головну сторінку   Всі книги

Етапи розвитку банківської системи в Російській федерації

За досить нетривалий період існування банківська система Російської Федерації пройшла ряд етапів еволюції.

На першому етапі (він продовжувався до кінця 1993 р.) спостерігалася значна концентрація ресурсів банківської системи в руках найбільших кредитних установ, освічених на базі колишніх державних спецбанков - Ощадбанку, Промстройбанка, Мосбізнесбанка (бувшого Жил- соцбанка) і ряду інших.

На даному етапі розвитку комерційні банки сформували своєрідний механізм пристосування до конкурентної середи і видобування прибутку. Він був зумовлений гіперінфляцією і пов'язаною з нею негативною ставкою позикового відсотка. У період гіперінфляції 1992-1993 рр. і значних інфляційних очікувань в 1994 р. діяльність багатьох комерційних банків полягала в наступному: прийняти внески в рублях; конвертувати їх в долари; дочекатися чергового значного знецінення рубля, коли відсоток по внесках стане негативним; конвертувати долари в рублі і розплатитися по внесках.

Оскільки реальна ставка відсотка була негативною, кредитні організації були вимушені залучати в значних об'ємах надто дешеві або навіть взагалі безкоштовні зобов'язання. Головними джерелами дешевих і безкоштовних зобов'язань виступали кошти в розрахунках, бюджетні кошти і депозити до запитання.

Другий етап (1994- середина 1995 р.) розвитку банківської системи характеризувався появою значного числа знову освічених комерційних банків. Концентрація банківського капіталу в цей період досягає найменшого значення.

Розвитку кредитних установ сприяла висока інфляція, що дозволяло банкам отримувати значні прибутки без реального розвитку кваліфікованого управління. Для банків цього періоду була характерна інфляційна основа розширеного відтворювання грошового капіталу. Потрібно відмітити, що банки на даному етапі розвитку практично не займалися довгостроковим кредитуванням підприємств, оскільки відсотки по кредитах фактично не компенсували інфляції. Підприємства розглядалися як джерела безкоштовних фінансових ресурсів у вигляді залишків на рахунках. Їх використанню, в свою чергу, сприяла развитость ринку валютних інструментів, що володіли високою ліквідністю, що дозволяло банкам оперативно працювати із залишками коштів. Таким чином, слабість головної дійової особи банківського сектора, узость власної ресурсної бази, валютний крен спочатку зумовили загальну нестійкість банківської системи, її сильну залежність від коливання валютного курсу, змін у зовнішньоекономічній середі.

Пільгові кредити Центробанку, велику кількість транзитних бюджетних коштів на рахунках банків привели до зростання міжбанківських кредитів (МБК) на фоні отвутстния так званої «депозитної подушки» - коштів дрібних приватних вкладників, які і створюють стійкість кредитної установи.

Знаменною датою в цей період стало 4 жовтня 1994 р. У «чорний вівторок» комерційні банки знову спробували відтворити ситуацію, характерну для першого етапу. Здавалося б, вони добилися свого, «обрушивши» рубель. Але зроблені урядом екстрені заходи по стабілізації курсу національної валюти і утриманню валютного коридора стали згубні для комерційних банків. Ті з них, які звикли працювати в умовах гіперінфляції і будувати на ній свою конкурентну стратегію, в масовому порядку припинили своє існування.

24 серпня 1995 р. на ринку міжбанківських кредитів (МБК) вибухнув криза. Після «чорного четверга» втратили власні кошти 365 банків, у 225 були відкликані ліцензії. Крах ринку МБК виявив відсутність у банків надійної ресурсної бази, нездатність працювати у відносно нормальних економічних умовах, слабий зв'язок з клієнтами, необхідність роботи з дрібним приватним вкладником, що включає в себе надання їм широкого спектра послуг.

Падіння темпів інфляції і криза привели до банкрутства великого числа дрібних і середніх банків, перевели розвиток системи на новий рівень через процеси розорення, концентрації і централізацій банківського капіталу.

Напередодні третього періоду чисельність комерційних банків в Російській Федерації досягла максимума (табл. 17.3).

Таблиця 173

Зростання числа банків в Російській Федерації

1994 рік

1995 рік

На 1 січня На 1 квітня На 1 липня На 1 жовтня На 1 січня На 1 квітня На 1 липня На 1 жовтня

К-ть 2019 2131 2294 2436 2517 2543 2559 2571

Джерело: Львів Ю. І. Банки і фінансовий ринок. СПб., 1995. С. 67.

Але вже на 1 січня 1996 р. чисельність банків становила 2090.

Для третього етапу (з вересня 1995 р. по 1997 р.) характерне зменшення частки валютних зобов'язань в порівнянні з попереднім етапом (з 20% до 10-12%), зниження частки кредитів з 60 до 55% і одночасне зростання державних зобов'язань з 3-5% до 20%. Це пов'язано з розвитком ринку державних цінних паперів. Поява державних боргових зобов'язань мала на меті здійснити безинфляционний перехід до фінансування дефіциту бюджету. Держава стала виступати як головний позичальник фінансових ресурсів у комерційних банків.

Важливо відмітити наступне. Найбільшими операторами на ринку державних боргових зобов'язань виступали банки, які одночасно були і головними агентами по обслуговуванню бюджетних рахунків. Неважко зрозуміти, що залишки бюджетних коштів на рахунках цих банків активно використовувалися для купівлі державних короткострокових бескупонних облігацій і облігацій федеральної позики із змінним купоном (ГКО - ОФЗ). ^

Ринок ГКО - ОФЗ володів вельми високою ліквідністю, не поступливою ліквідністю валютних рахунків. Доходи по державних цінних паперах знаходилися на дуже високому рівні в порівнянні з іншими фінансовими інструментами, що суперечило як теорії, так і світовій практиці, що свідчить про те, що вкладення в фінансові інструменти з меншою мірою ризику приносить і меншу прибутковість. Пояснення даного феномена криється в політиці державної влади, що намагалася покрити дефіцит державного бюджету за рахунок створення «піраміди» боргів.

Зниження прибутковості ГКО, посилювання грошової політики у другій половині 1997 р. спричинило погіршення фінансових показників діяльності банків. Балансовий прибуток по підсумках 1997 р. загалом по комерційних банках скоротився в абсолютному вираженні майже вдвоє в порівнянні з 1996 р., не досягши навіть рівня 1995 р.[164]

В 1997 р. активізувалися злиття банків, створення різних конгломератів, альянсів, банківських угруповань, холдингов і т, п. Ці процеси характеризують четвертий етап (з початку 1997 р. по серпень 1998 р.) в становленні банківською системи Росії, який пов'язаний також і з початком переорієнтації багатьох банків (передусім немосковських) на роботу з реальним сектором економіки. У 1997 р. стався перелом тенденції до абсолютного і відносного скорочення кредитної активності. За 9 місяців 1997 р. московські банки без урахування Ощадбанку отримали за рахунок кредитування від кінцевих позичальників 37% своїх доходів, регіональні комерційні банки - 48%'.

Період, що Розглядається пов'язаний і з процесом активного вбудування в банківський сектор страхових компаній. Для цього використовувалися різні форми - від угод про стратегічне партнерство до перехресного володіння неконтрольними пакетами акцій. Для даного етапу характерна активізація в діяльності регіональних банків, пов'язана зі структуризацією банківського бізнесу шляхом створення регіональних банків розвитку, різних альянсів місцевих комерційних банків з метою захисту економічних, політичних і електоральних інтересів місцевої влади. Найбільш активно вказані процеси проходили в Москві, Санкт-Петербурге, Башкортостане.

Серпень 1998 р. знаменує початок п'ятого етапу розвитку банківської системи, що супроводиться самим великою банківською кризою в сучасній Росії. Відмова Уряду відповідати за своїми фінансовими зобов'язаннями у вигляді ГКО - ОФЗ руйнівно позначився на найбільших системообразующих банках, основних держателях державних цінних паперів. За оцінками, що є, в ГКО - ОФЗ виявилося заморожено порядку 40-50 млрд крб. власне банківських коштів, що становило 90% сумарних статутних фонди російських банків і біля чверті докризисного об'єму їх сукупного статутного капіталу [165].

Крах піраміди ГКО - ОФЗ, суворо говорячи, не з'явився несподіванкою для комерційних банків Росії. Питання стояло лише про терміни краху. Справедливість ради потрібно відмітити, що вже в першій половині 1998 р. показники рентабельності у ведучих комерційних банків Росії різко впали. По підсумках шести місяців 1998 р. балансові збитки мали 8 з першої тридцатки найбільших комерційних банків [166]. Таким чином, можна говорити про те, що крах фінансової піраміди ГКО - ОФЗ лише прискорив процес банкрутства ряду комерційних банків, передусім таких банків, як СБС-Агро, Інкомбанк, фінансове положення яких вже до серпня було досить критичним.

Стік ресурсної бази і, передусім, вилучення валютних внесків сберегателями практично на місяць паралізували банківську систему. Відносним оплотом надійності виявилися малі і середні банки, що не мали валютних внесків і ГКО, що володіли невеликою часткою - ОФЗ в активах. Неминучість їх поглинання не викликала сумнівів у руково- детва Центробанку'. Банківський нелад швидко трансформувався у валютний і далі в фінансову кризу, привів до глибокого соціально- економічного занепаду суспільства. За оцінками багатьох провідних фахівців світу, можна було згладити пік падіння, уникши істотних соціальних і фінансових потрясінь в суспільстві і обмеживши їх структурною кризою банківської сфери, не зачіпаючи основних секторів економіки.

П'ятий етап банківської системи продовжувався по суті до середини 1999 р., коли почалися активні дії по реструктуризації, санації проблемних банків.

Власне з середини 1999 р. банківська система Росії перейшла до нового, шостого етапу, який характеризується законодавчим забезпеченням реструктуризації банків, ліквідацією банків-банкротів, реструктуризацією зовнішньої заборгованості банків. З середини 1999 р. визначилося зростання капіталів іноземних банків, а з 2000 р. почали зростати капітали і російських банків. Так, якщо зареєстрований статутної капітал діючих кредитних організацій на початок 1999 р. становив 52,5 млрд крб., то на початок 2000 р. він вже досяг 111,1 млрд руб/

На даному етапі продовжувалося скорочення числа зареєстрованих кредитних організацій. За станом на 1 березня 2001 р. в Російській Федерації було зареєстровано 2114 кредитних організацій, до 1 березня 2002 р. таких організацій було вже тільки 1991/ Кількість діючих кредитних організацій, навпаки, зросла з 1319 до 1327 до 1 квітня 2002 р., причому 723 з них (54%) мали головні офіси в Центральному федеральному округу [167]. Зростання сталося за рахунок збільшення чисельності небанківських кредитних організацій, кількість працюючих банків практично не змінилася. Відмітимо також і те, що процеси концентрації і централізації банківського капіталу не мали широкого поширення протягом періоду, що аналізується: усього чотири банки були реорганізовані в зв'язку з їх приєднанням до інших банків/

Російська банківська система поступово звільняється від банків, створених протягом десятиріччя, попереднього банківській кризі, і що практично не працювало на банківському ринку. Коло реальних учасників російського ринку банківських послуг загалом сформувалося, а ринок в основному поділений між ними.

Стабілізація організаційної структури ринку є одним з чинників поліпшення якісних характеристик банківського сектора економіки. Так, до початку 2000 р. банківський сектор відновив свої активи в реальному вираженні, а на кінець IV кварталу 2001 р. вони становили вже 3 196 975 млн крб.[168] Сталися певні позитивні зсуви і в структурі активів комерційних банків. Якщо до кризи основним споживачем залучених банками ресурсів через ринок ГКО - ОФЗ виступала держава, то сьогодні банки кредитують в основному реальний сектор економіки. Так, наприклад, «об'єм кредитів, наданих банками реальному сектору, за січень-вересень 2001 року зріс на 278,8 млрд рублів, або на 22,0% в реальному численні, і становив 1074,6 млрд рублів. Їх частка в сукупних активах банківського сектора за січень - вересень 2001 року зросла з 33,7% на 01.01.2001 до 36,0% на 01.10.2001»'. Однак, незважаючи на цілком відчутні темпи зростання, об'єм кредитів, наданих банками підприємствам, зростає недостатніми темпами. Головна проблема, можливо, полягає в невеликій кількості надійних позичальників і привабливих об'єктів вкладення ресурсів. Основними позичальниками залишаються сировинні галузі (біля третини) при частці обробляючих галузей біля 18%. У структурі кредитних портфелів комерційних банків як і раніше переважають кредити терміном до 1 року.

Позитивною тенденцією розвитку банківської системи є розширення ресурсної бази кредитних організацій. Залишки на поточних банківських рахунках збільшилися за три квартали 2001 р. на 19,4% (в реальному численні до рівня 1 липня 1998 р. вони становили 155,1%). Сума строкових депозитів юридичних осіб збільшилася на 28,9%, разом з тим їх частка в сукупних пасивах банківського сектора практично не змінилася (9,0% на 1 січня 2001 р. і 9,1% на 1 жовтня 2001 р.)[169].

Сформувалася стійка тенденція до зростання залишків коштів, залучених на рахунки фізичних осіб, що служить індикатором підвищення довір'я населення до банківського сектора. Депозити фізичних осіб за січень - вересень 2001 р. збільшилися на 34,5%, а їх частка в сукупних пасивах банківського сектора - з 18,9% на 1 січня 2001 р. до 20,1% на 1 жовтня 2001 р.[170]

Відмічені тенденції дозволяють охарактеризувати ситуацію в російській банківській системі як досить стійку. Однак в банківській системі ще не сталися інституційні зміни, які дозволили б запобігти новим системним банківським кризам. Крім того, можливості вітчизняних банків не відповідають потребам російської економіки, що розвивається. Це означає, по-перше, необхідність подальшої реструктуризації банківської системи, а по-друге, прискорення зростання банківської системи в порівнянні з іншими секторами економіки.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Дайте визначення наступним поняттям: лихварський капітал, позиковий капітал, банкірський будинок, дворівнева банківська система, дві- евенная банківська система, реструктуризація банківської системи.

Питання і завдання для обговорення

Які найважливіші відмінності між лихварським і позиковим капіталом?

Якими рисами характеризується конкретно-історична обстановка, в якій виникли перші банки в Росії?

Коли був створений перший банк в Росії?

Що являв собою перший емісійний центр паперових грошей в Росії?

Чому був освічений Державний банк?

Коли стали створюватися недержавні і приватні банки в Росії?

Які основні блоки піраміди кредитних установ, що існували в Російській імперії в кінці XIX - початку XX в.?

Як змінюється діяльність банків з переходом до монополістичного капіталізму?

Когдав Россиївпервиебилсоеданцентральнийбанк, 6анкбанков?

Особливості функціонування банківської системи в умовах планової економіки.

Які основні етапи розвитку банківської системи Російської Федерації?

Література

ПашкусЮ. Гроші: минуле і сучасність. Л.: Изд-у БРЕШУ, 1990.

Соколів Б. І., Соколова С. В. Економіка: Підручник. СПб.: Іздат. будинок «Бізнес-преса», 2002.

Фінансовий мир. Вип. 1 / Під ред. В. В. Іванова і В. В. Ковальова. М.: Проспект, 2002.

Фінанси: Підручник / Під ред. В. В. Ковальова. М.: ПБОЮЛ М. А. Захаров, 2001. Етика реклами: Жодна реклама не може продати товар повторно, якщо в перший раз:  Етика реклами: Жодна реклама не може продати товар повторно, якщо в перший раз вона обдурила очікування покупця. Несумлінна реклама якщо і може створювати деякий успіх, то він буде лише уявним і тимчасовим. Реклама повинна бути: добропорядної,
Етика святкового труда.: Православ'я засуджує повне неробство: «Неробство і сама по собі:  Етика святкового труда.: Православ'я засуджує повне неробство: «Неробство і сама по собі провина». Буденна робота по воскресіннях і в свята вважалася крадіжкою - ухилянням від служіння Богу. Гріховними були зайва хлопотливость в справах нічний труд, звеселяння
6.1 Етика як здатність переживати наслідки власних дій:  6.1 Етика як здатність переживати наслідки власних дій: У питанні об взаємозалежність функції корисності діючого етично індивіда і функції корисності інших індивідів необхідно розрізнювати дві сторони, одна з яких пов'язана з дією, а інша - з переживанням наслідків дії. Етично
5.5. Етика аудитора: Етика - це система норм етичної поведінки людини або:  5.5. Етика аудитора: Етика - це система норм етичної поведінки людини або якої-небудь суспільної або професійної групи. Здавна відоме таке поняття, як лікарська етика, а аудитор - це також своєрідний лікар, тільки об'єктом його благотворного
Етична економія або суб'єктивістська економічна теорія як:  Етична економія або суб'єктивістська економічна теорія як загальна теорія людської діяльності: Теорія ринку, що Пропонується тут як деякого тілі- алогического механізму, онтологічна основа якого не мож^ет перебувати в механічній моделі рівноваги, ставить питання, ка ким образом можна об'єднати в однієї онтологічної концеп:*д; ии
Етапи ціноутворення: Процес виробітку стратегії встановлення цін на товари складається з:  Етапи ціноутворення: Процес виробітку стратегії встановлення цін на товари складається з ряду послідовних етанов (малюнок 4): Передусім, з'ясовується тип ринку, на якому має бути діяти підприємству. Після вивчення ринку можна перейти до вибору мети
Етапи порівняльного підходу: 1 етапИзучение ринки - проводиться аналіз стану і тенденцій ринку:  Етапи порівняльного підходу: 1 етапИзучение ринки - проводиться аналіз стану і тенденцій ринку і особливо того сегмента, до якого належить об'єкт, що оцінюється; виявляються об'єкти нерухомості, найбільш порівнянні з тим, що оцінюється, продані порівняно недавно. етапСбор