Головна   Всі книги

Етика коректує неспроможність економіки

Розуміючи взаємозв'язок етики і економіки, етичної поведінки (виконання правил, довір'я*, надійність, віра і вірність), з одного боку, і зменшення трансакционних витрат, з іншого боку, індивід може вибрати один з трьох способів дій.[40]

Перший випадок: він може діяти безумовно етично.

Тоді він розуміє загальну економічну корисність етичної поведінки, враховує це в мотивах своєї власної діяльності. Він робить спільний інтерес своїм інтересом, тобто діє етично незалежно від поведінки інших. Наприклад, співробітник деякої фірми старається віддавати роботі всі свої сили незалежно від того, як працюють інші, або - підприємець старається залишатися порядним незалежно від широко поширених форм несумлінної конкуренції.

Другий випадок: індивід може діяти етично на певних умовах. Він готів дотримуватися етичних правил, якщо їх дотримують інші або більшість, але він сам порушить правила, якщо запідозрить, що один залишився в дурнях. Співробітник працює в повну силу, якщо це роблять і всі інші.

Третій випадок: індивід може розуміти, що для всіх буде краще, якщо всі будуть дотримувати правила, але вважає найкращою ситуацією таку, коли всі інші, крім нього, дотримуються правил. Співробітник знає, що для виживання підприємства всі повинні трудитися в повну силу, але для себе він вважає за краще зробити виключення.

Неетичний індивід при третьому способі дій інтерпретує ситуацію по теорії гри як дилему укладеного, максимізованого корисність: якщо всі будуть дотримуватися етичних правил, то буде досягнутий найкращий для всіх стан. Але кожний індивід може поставити себе в ще краще положення, якщо він не буде дотримуватися правил, а всі інші будуть їх дотримувати. Дилема цього індивіда складається, однак, в тому, що він не може бути упевнений, чи не реагують і інші порушенням правил, коли він сам їх не дотримує. У цьому випадку він сам і весь інший попадають в гірше положення, ніж якби всі дотримували правила. У невеликій, обозримой групі дилема укладеного не має так великого значення, оскільки кожний член групи може контролювати поведінку інших і наполягати на дотриманні взаємність. У більш великих групах, що не дають можливості такого контролю, досягнення загального дотримання правил стикається з більш серйозними проблемами. Індивід вже не може безпосередньо пристосовувати свою поведінку до поведінки всіх інших, і тому, для нього виникає небезпека такої ситуації, коли він один дотримує правила, в той час як всі інші порушують їх «за його рахунок».

У сучасному суспільстві, заснованому на обміні, виникає моральна «проблема безбилетника»: індивіди хочуть користуватися перевагами етичного стану і при цьому не участво- ипть у витратах на нього, перебуваючих в обмеженні неетичних спонук, коли безпосередні спонуки перетворюються і що етично узагальнюються і відповідні правилам.[41] Ця «проблема безбилетника» стає більш важливою із зростанням числа членів групи і із зменшенням обозримости їх поведінки. Виникає «дилема великих чисел» (Дж. Бьюкенен). Внаслідок збільшення ринку, розширення комунікацій і референтних груп стають неможливими контроль «лицем до лиця» і неформальний тиск з метою дотримання правил в малих групах, за допомогою яких вдавалося домагатися соціальної конформности в суспільних формаціях, що передували суспільству, заснованому на обміні.

Можливість протидії цієї тенденції могла б перебувати в зворотному діленні референтних груп спілкування на більш дрібні, обозримие одиниці (до цього, наприклад, прагне регионализм). Однак таке рішення знаходиться в суперечності з іншим, вкрай корисним наслідком збільшення ринку і дилеми великих чисел. Великий ринок примушує конкретну людину до ефективної господарської діяльності шляхом конкуренції великого числа продавців, що вимушує його приймати ринкові ціни і реагувати на зміни за допомогою змінного випуску продукції. Виникає дилема господарської етики або протиріччя етики і економіки: в економіці обезличка і велика кількість учасників корисні, а в етиці вони шкідливі. Чим більше і обезличеннее суспільство, тим сильніше стимул для індивіда порушувати правила за рахунок інших, користуючись анонімністю великих чисел. Однак одночасно тим вище дієвість ринкової конкуренції і цінового механізму, а таким чином - і ефективність економіки.

Той, хто робить загальне, моральне правило, що піддається узагальненню або етичний імператив правилом етичної діяльності тільки для інших, а не для себе і, отже, в умовах непрозорості що відбувається і можливості затаїти свої вчинки використовує моральність інших в своїх цілях, той поступає економічно, але не етичний. Однак примітно, що ця економічна поведінка не веде до стабільної ситуації з точки зору теорії гри. Третій описаний нами випадок є типовою ситуацією дилеми, в якій не можна залишатися. Дилема укладеного описує ситуацію, в якій всі поліпшують своє положення, якщо всі дотримують правила, але у кожного індивіда є інтерес, що полягає в тому, щоб бути єдиним порушником правил. Таким чином, правило припинить існування, якщо його дотримання не буде забезпечене зовнішнім контролем і санкціями або ж індивідуальні учасники ситуації не будуть бажати його дотримувати по етичних причинах. 3-й випадок перейде або в етичні варіанти (1-й або 2-й випадки) або у зовнішню систему примушення.

Розглянемо варіант 2-го випадку. 2-й випадок є типовою проміжною ситуацією, яка для поведінки більшості людей володіє високою переконливістю. Людина діє етично, якщо так само поступають інші, моральність його діяльності припиняється, коли людина підозрює, що він залишився єдиним етичним. Етика переводить ситуацію дилеми укладеного, що являє собою приклад неспроможності економіки, в ситуацію довір'я або гарантій. Загальна дієвість етичних правил в якому-небудь суспільстві перевела б парадокс ізоляції, 20 названий так Сіном, з 2-го випадку в ситуацію відносної безпеки. Парадокс ізоляції складається в тому, що в умовах ізоляції і невпевненості відносно поведінки інших індивід не буде дотримувати правила, оскільки він побоюється бути обділеним, хоч і готовий в принципі застосовувати до себе загальні правила.

Випадки з 1-го по 3-й формально можна представити і так: в 3-м випадку при економічній мотивації індивідів кожний віддасть перевагу стану А1Е0 стану А1Е1. При цьому А1 означає, що інші (alter) дотримують правило, Е1 - що «я» (ego) дотримую правило, АТ і ЕО означають відповідно недотримання пра- иила.[42] По Бьюкенену окремий індивід діє неетично, якщо він не зазнає зовнішнього, неформального контролю в малих групах: він віддає перевагу стану А1Е0 стану А1Е1 там, де він може не побоюватися викриття. Таким чином, він по суті справи ніколи не діє етично. Він ніколи не діє як людина, яка робить загальне етичне правило своєю власною вільною волею або, говорячи по-кантіанському, робить етичний закон своїм власним законом.

З точки зору етики проблема виглядає інакше. Якщо окремий індивід включає загальну норму в свої переваги, то його перевага буде трансформована таким чином, що він віддасть перевагу альтернативі А1Е1 альтернативі А1Е0 (1-й і 2-й випадки). Якщо етична мотивація стала загальною, то дилема укладеного більше не існує. Індивіди більш не прагнуть використати правило на свою користь. Вони віддають перевагу стану загального дотримання правила стану загального порушення правила. Звідси етика є рішення дилеми укладеного. Якщо безпосередній контроль більш неможливий, а дотримання правила не завжди відповідає безпосереднім перевагам окремого індивіда, то йому доведеться самому так трансформувати максиму свого моля, свої переваги, щоб він віддавав перевагу загальності максим частковості свого порушення правила. Індивід віддасть перевагу такому миру, в якому не бреше ніхто, включаючи його самого, тому миру, в якому всі крім нього говорять правду. Етична оцінка дотримання правил на відміну від економічної оцінки може бути позначена як перевага стану А1Е1 стану А1Е0.

Однак індивід ніколи не упевнений в тому, розділяється чи і чи дотримується ця етична перевага загальності правила іншими індивідами. Тільки якщо етичні переваги в деякій спільності досить виражені і є загальними, тобто всі або майже всі також віддають перевагу стану А1Е1 стану А1Е0, індивід може діяти з упевненістю відносно стратегій інших індивідів. Однак якщо етичні переваги не є загальними, то окремий індивід може виявитися в ситуації людини, що робить етичні зусилля, на які не відповідають інші індивіди. Стан, в якому всі крім нього не дотримують правило, стан А0Е1, без сумніву, не заслуговує того, щоб до нього прагнути.

Це доводить, що і 2-й випадок нестійкий, оскільки гарантія того, що всі інші або, як мінімум, більшість їх дотримують правило, завжди має обмеження, існує лише загалом і в цілому. Правда, Сен передбачає, що загальновизнані моральні цінності перетворюють 3-й випадок (дилему укладеного) у 2-й випадок («гру в гарантії» - «assurance game»), оскільки окремий індивід вже не буде випробовувати невпевненість в моральності переваг інших індивідів.[43] Це припущення є, однак, деяким petitio principii (аргументом, заснованим на висновку з положення, яке саме вимагає докази), мало чим що допомагає окремому індивіду. Воно тільки доводить, що, якщо етична поведінка є загальною, тобто «цінності» визнані, у індивідів є додаткові стимули для етичних дій. Чи Визнані цінності всіма і чи усвідомлює це індивід - це якраз і є те, що стоїть під питанням у 2-м випадку (парадокс ізоляції). Яким чином можна досягнути того, щоб етичні цінності стали загальновизнаними, інші індивіди діяли так само етично і окремий індивід зробив правило своїм мотивом? Момент невпевненості тут усунути неможливо, і гарантія може бути тільки відносною. Тому хоч 2-й випадок і стійкіше 3-го випадку, оскільки у 2-м випадку індивіди етичні хоч би частково, 2-й випадок не може дати гарантію етичної поведінки інших індивідів так, щоб в це повірив кожний індивід.

Для 2-го випадку, ситуації парадокса ізоляції, звідси витікають два питання. По-перше, питання про те, скільки буде продовжуватися готовність індивіда до того, щоб дотримуватися етичного правила, навіть якщо більшість інших індивідів порушують правило або якщо він не упевнений в дійсній поведінці інших. По-друге, питання про те, яким чином можна зменшити невизначеність і незнання відносно поведінки інших індивідів. З розв'язанням цих питань одній етиці не « правитися. Спроба відповісти на них внутрішніми коштами: gt; тики завжди веде до petitio principii, що полягає в тому, що зтика буде признаватися індивідом і буде общепризнанна, якщо вона вже користується загальним визнанням, тобто парадокс з- мяції, пов'язаний з визнанням етики, може бути преодолен, якщо етика вже дійсна для всіх.

Таким чином, 2-й випадок показує, що дилема укладеного і парадокс ізоляції можуть бути преодолени етикою лише і тому випадку, коли індивіди вільно і без оглядки на поведінку інших визнають етичне правило і роблять його своїм мотивом. Оскільки невпевненість в поведінці інших усунути неможливо, етичне правило саме по собі може знайти визнання лише тоді, коли воно буде визнане незалежно від поведінки інших. Саме в цьому складається вимога категоричного імператива Канта: етична максима повинна бути сприйнята з чистої поваги до закону, без емпіричних міркувань користі. Коли ж максима діяльності, що претендує на загальність, обирається виходячи з міркувань про наслідки власної діяльності індивіда і зумовлена діяльністю інших індивідів, вона вже не є етично «чистою» і, що важливіше для нашого випадку, обирається вже без упевненості. Індивід заплутується в цьому випадку в нескінченних міркуваннях про те, що будуть робити інші, які наслідки мала б його діяльність в тих або інакших умовах і т. д., доводячи себе до повної нездатності приймати які-небудь рішення і втрачаючи власну переконаність в необхідності етичній максим.

Однак для нашого кантовского 1-го випадку чистої моральності без оглядки на поведінку інших індивідів виникає проблема емпіричної реалізації трансцендентальной моральності в умовах кінцівки людського існування. Скільки продовжиться готовність етичного індивіда зберігати перевага стану А0Е1 перед станом АОЕО? Для моральності кантовской етики поведінка інших індивідів не має значення при виборі максим, керівною діяльністю даного індивіда. Етичний суб'єкт діє за правилом категоричного імператива навіть в тому випадку, коли наслідки неприємні, а інші індивіди не дотримують правила, слідуючи своекористним цілям. Парадокс ізоляції для кантианцев не існує. Однак насправді соціального життя цей трансцендентальний морализм навряд чи буде життєздатним внаслідок відсутності посредствующих ланок між емпіричним і апріорним (так заперечував Канту Гегель)[44] або тому, що, пред'являючи до людини дуже високі вимоги, ми створюємо небезпеку завищеної ідеалістичної самооценки, як відмітив Гер дер.[45]

Якщо ми узагальнимо результати нашої класифікації етики по приведених випадках, то виявиться, що 3-й випадок дилеми укладеного і 2-й випадок парадокса ізоляції нестійкі, а 1-й випадок чистої моральності без оглядки на поведінку інших вельми малоймовірний і вимагає етичного героїзму. Іманентне етиці обгрунтування моральності «з чистої поваги до закону» в принципі можливо, але стимули для окремого індивіда, спонукаючі його перейняти «чисту» етику, порівняно малі. Аналогічно з неспроможністю ринку певно, що тут вийде неспроможність етики. 3. Еволюція грошей: основні етапи і форми (Булганіна С. Н):  3. Еволюція грошей: основні етапи і форми (Булганіна С. Н): Можливе походження кредитних грошей генетично закладене в товарі і грошах, як таких, хоч необхідністю вони стають лише на певному рівні розвитку капіталістичної ринкової економіки. Тому можна прослідити природу кредитних
4. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ: Еволюція грошей являє собою двоєдиний процес: 1):  4. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ: Еволюція грошей являє собою двоєдиний процес: 1) зв'язок всієї грошової системи, що видозмінюється з її металевою основою; 2) різна міра і різні напрями розвитку окремих функцій грошей і їх конкретних форм. У сучасних умовах
28. Еволюція банківської системи Росії: БС Росії пройшла неск етапів: 1. дореформена Росія (до 1861 р.).:  28. Еволюція банківської системи Росії: БС Росії пройшла неск етапів: 1. дореформена Росія (до 1861 р.). У цей період переважало натуральне господарство, ТДО не розвинені. Поширеною формою кредиту був лихварський кредит. 1665 р.- перша спроба створення банку псковской
ЕВОЛЮЦІЙНИЙ МЕТОД ЯК МЕТОД «ПРИРОДНОГО ВІДБОРУ»: ЕКОНОМІЧНА:  ЕВОЛЮЦІЙНИЙ МЕТОД ЯК МЕТОД «ПРИРОДНОГО ВІДБОРУ»: ЕКОНОМІЧНА ПЕРСПЕКТИВА: Еволюційний метод як метод розгляду економічної реальності крізь принцип боротьби за існування і принцип виживання найсильніших, як ми вже відмічали, має давню історію, і першими тут були, безумовно, Мальтус і Маркс. Однак майже все
10. ЕВОЛЮЦІЙНА МАКРОЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ: У даному розділі розкриваються суть еволюційної економіки,:  10. ЕВОЛЮЦІЙНА МАКРОЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ: У даному розділі розкриваються суть еволюційної економіки, особливості еволюції макрогенераций, макроотрасли як генотип економіки. Розглядаються макрогенерації і кластери комбінацій Й. Шумпетера, макрогенерації в економіці США, галузева
ЕВИКАЦИЯ: рішення суду про передачу придбаного майна фактичному:  ЕВИКАЦИЯ: рішення суду про передачу придбаного майна фактичному власнику в зв'язку з тим, що продавець не мав юридичного права на його продаж.
Це треба знати: Більшість дистриб'юторів починає з нуля. Мова йде навіть не про:  Це треба знати: Більшість дистриб'юторів починає з нуля. Мова йде навіть не про заработке (це само собою зрозуміло): єдина стаття доходів початківця дистриб'ютора - коло друзів і знайомих, на яких можна «попрщстиковаться» в майстерності продажу і