На головну сторінку   Всі книги

Розділ 9 Фінансові результати діяльності комерційних банків

Джерелом доходів комерційного банку є всі види його діяльності (бізнесу). Сукупні доходи комерційного банку за формою отримання поділяються на три групи:

процентні доходи;

комісійні дохід;

інші види доходів (штрафи, пені, неустойки, доходи від операцій банків по реалізації цінних паперів, дисконтний дохід і інш.).

У ряді випадків по окремих кредитних операціях банк може отримувати одночасно і процентний дохід і комісійні.

Сума всіх доходів банку в даному звітному періоді називається валовим доходом. У складі валового доходу виділяються:

операційні доходи, в тому числі процентні, комісійні, від операцій на фінансових ринках;

доходи від побічної діяльності банку;

інші доходи.

Переважаюча частина доходів банку відноситься до процентних доходів - від платного розміщення власних коштів банку і залучених коштів, т. е. від надання кредитів клієнтам або від розміщення тимчасово вільних грошових коштів в центральному і комерційних банках, від вкладень в боргові зобов'язання, від різних облікових операцій. Процентні доходи по кредитах відносяться до групи стабільних джерел доходів банку.

Стабільні доходи - це такі, які є постійними для банку протягом відносно тривалого періоду часу (один-два роки) і в зв'язку з цим можуть плануватися на перспективу (звичайно це доходи основної діяльності). До складу даної групи включаються і комісійні доходи, отримані за надання клієнтам банківських послуг не кредитного характеру, які проводяться від імені, за дорученням і за рахунок клієнтів. Плата за такі види послуг звичайно стягується у вигляді комісійної винагороди.

До нестабільних доходів відносяться доходи від валютних операцій, доходи від операцій з цінними паперами на фінансових ринках, доходи від побічної діяльності банку, інші доходи. У практиці функціонування комерційних банків обов'язковою умовою їх успішної роботи є переважне збільшення доходів за рахунок стабільних джерел і незначне зростання доходів за рахунок нестабільних джерел.

Доходи комерційного банку обов'язково повинні покривати його витрати, утворюючи тим самим прибуток. При цьому частина доходів банку прямує на створення резервів для покриття ризиків, що є. Крім того, для ефективного функціонування банку необхідно, щоб він не тільки мав об'єм доходів, що перевищують його витрати, але і покривал ризики, а також забезпечував регулярність надходження доходів.

Витрати комерційних банків - це використання грошових коштів, необхідних для здійснення всіх видів банківської діяльності. Вони поділяються за формою освіти, характером, періодом, до якого відносяться, способу обліку.

Для визначення фінансових результатів і рентабельності банку (як загалом, так і на кожний вигляд його діяльності) витрати комерційного групуються таким чином:

операційні витрати в тому числі процентні, комісійні, по операціях на фінансових ринках, інші;

витрати по забезпеченню функціонування діяльності банку;

інші витрати.

Операційними витратами є витрати, вироблювані безпосередньо для виконання банківських операцій. Головною їх відмінністю від інших видів витрат є те, що їх об'єм залежить від об'єму і структури операцій, що здійснюються банком. Плата за використання залучених ресурсів здійснюється в формі виплат відсотків, і відповідно ці витрати є процентними.

Процентні витрати комерційних банків, що здійснюють різні види кредитної діяльності, звичайно складають в середньому більше за 50% всіх його витрат. Одночасно їх питома вага в загальній сумі витрат розрізнена для кожного банку і залежить насамперед від співвідношення окремих видів платних пасивів (зобов'язань) банку. Найбільші суми відсотків звичайно виплачуються по внесках населення і кредитах, що отримуються на міжбанківському ринку, депозитам юридичних осіб, депозитним сертифікатам, цінним паперам, (облігаціям, процентним векселям).

До комісійних витрат банку відносяться витрати по наданню клієнтам послуг некредитного характеру, пов'язаних в основному з витратами по оплаті послуг: банків-кореспондентів, центрального банку, бірж, юридичних фірм, процесингових і клірингових центрів і інш. Оплата такого роду послуг проводиться переважно у вигляді комісії від суми операції, що здійснюється. Комісійні витрати складають невелику питому вагу в загальній сумі витрат банку.

Окрему групу витрат банку складають витрати по здійсненню операцій на фінансових ринках і витрати по операціях з іноземною валютою. До складу першої групи входять витрати на придбання акцій, облігацій, оплату купонних доходів по облігаціях, оплата по векселях, витрати по переоцінці цінних паперів, витрати по операціях з іноземною валютою.

Витрати по забезпеченню функціонування банку включають витрати, які не можна віднести прямо на певні банківські операції. Ці витрати є, по суті, «загальногосподарський». Їх сума знаходиться в прямій залежності від об'ємів операцій і всієї діяльності банку.

До інших операційних витрат відносяться ті, які безпосередньо пов'язані з проведенням певних банківських операцій. Це поштові і телеграфні витрати по платежах клієнтів, податки, що відносяться на витрати банку, і інш.

Особливу групу витрат в банківській практиці складають витрати, пов'язані з формуванням резервного фонду, призначеного для покриття можливих збитків і втрат по позиках, можливих збитків по інших активних операціях, по дебіторській заборгованості, по знеціненню різних видів цінних паперів.

Одним з показників, що характеризують співвідношення доходів і витрат банку, є процентна маржа, яка визначається як різниця між процентними доходами і процентними витратами комерційного банку, т. е. між відсотками отриманими і сплаченими. Маржа характеризує прибутковість позикових операцій і одночасно показує можливості банку покривати за її рахунок витрати.

Маржа характеризується як абсолютними величинами в рублях, так і відносними показниками у відсотках. Абсолютна величина маржі визначається як різниця між загальною величиною процентного доходу і процентних витрат банку, а також між процентними доходами і відповідними витратами по окремих видах активних операцій.

Коефіцієнти процентної маржі можуть показувати її фактичний і достатній рівень у даного банку.

Коефіцієнт фактичної процентної маржі (Кф. пр. м) характеризує відносну фактичну величину процентного джерела прибутку банку. Він розраховується таким чином:

K Проц., получ. в періоді (факт.) - Проц., уплач. за період (факт.) /піч

K ф. пр. м = ^ з . К9-1'

Середній залишок активів, що приносять дохід

Для розрахунку цього і інших коефіцієнтів маржі використовують середній залишок активу, визначуваний на основі підсумку активу балансу банку, обчищеного від регулюючих статей.

Коефіцієнт достатньої процентної маржі (Кд. пр. м) характеризує мінімально необхідний для конкретного банку рівень маржі і визначається по наступній формулі:

" Витрати банку - Відсотки сплачені - Інші доходи г,\

K д. пр. "м = Z Z 100.

F Середній залишок активів, що приносять дохід

До інших доходів при розрахунку достатньої процентної маржі відносять доходи від оплати послуг некредитного характеру: плата за инкассацию, за розрахунково-касове обслуговування, інформаційні і консультаційні послуги банку, за інші послуги, відсотки і комісію, дооотримувати за минулі періоди, отримані штрафи, пені, неустойки.

Коефіцієнт процентної маржі по позикових операціях (Кпр. мх) розраховується по наступній формулі:

" Проц., получ. по позиках - Проц., сплачені за кред. ресурси /а

КПр м з = 100. (9.3)

' Середній залишок позикової заборгованості

Прибуток комерційного банку - це основний фінансовий результат дея тельности банку, визначуваний як різниця між всіма доходами і витратами. У практиці функціонування банку використовується декілька показників прибутку. Різниця між сумою валового доходу і торбою витрат, що відносяться відповідно до діючого положення на витрати банку, називається балансовим або валовим прибутком (збитком). Балансовий прибуток банку вимикає:

процентний прибуток, визначуваний як перевищення отриманих банком процентних доходів над процентними витратами;

комісійний прибуток, визначуваний як перевищення комісійних доходів над комісійними витратами;

прибуток від операцій на фінансових ринках, визначуваний як різницю між доходами і витратами від цих операцій;

інші види прибутку, що отримуються від інших видів діяльності.

Найбільшу частку в складі прибутку складає, як правило, процентний прибуток.

Чистий прибуток комерційного банку - це прибуток, що залишається в розпорядженні банку. Вона являє собою кінцевий фінансовий результат діяльності комерційного банку (т. е. балансовий прибуток за вирахуванням сплати податків) і розподіляється у наступних основних напрямах:

відрахування в фонди накопичення (поповнення статутного і інших фондів);

відрахування в фонд спеціального призначення (споживання);

відрахування в резервний фонд;

виплата дивідендів акціонерам (учасникам).

Такі показники, як об'єм прибутку і її структура, при всій їх важливості не завжди дають повну інформацію про рівень ефективності роботи банку. Завершальною характеристикою прибутковості банку є рентабельність і норма прибутку.

Загальне економічне значення показників рентабельності виявляється в тому, що вони характеризують прибуток, що отримується з кожного затраченого банком рубля (власного і позикового). У банківській практиці розраховується декілька показників рентабельності. У російських умовах при розрахунку показників рентабельності в цей час використовується балансовий прибуток.

Загальний рівень рентабельності банку (Іобщ) дозволяє оцінити загальну прибутковість банку, а також прибуток, що доводиться на 1 крб. доходу (частка прибутку в доходах):

«би, = ДПрі7ь. 100%. (9.4)

Доходи банку

Цей показник уточнюється показником рентабельності банку, що розраховується як відношення об'єму загальної балансової (П), отриманої за певний період, до акціонерного капіталу (ДО) статутному фонду:

R1 = Ї. 100%. (9.5)

Даний показник отримав в світовій практиці назву ROE (return on eguity).

Іншим важливим показником загальної рентабельності роботи банку є норма прибутковості активів (ROA - return on assets), показуючий об'єм прибутку, що доводиться на рубель банківських активів. Він використовується при аналізі ефективності активних операцій банку, ефективності управління банком загалом і визначається по наступній формулі:

R2 = И. 100%. (9.6)

А.

де А - середня величина активів. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ: контроль за діяльністю фірми (підприємства) з боку банку,:  ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ: контроль за діяльністю фірми (підприємства) з боку банку, який здійснюється на основі використання планових вартісних показників і охоплює виробництво, розподіл, звертання і споживання товарно-матеріальних цінностей в
ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ: Контроль предстати і років собою одну з основних функцій:  ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ: Контроль предстати і років собою одну з основних функцій загальнодержавного органу управління економікою, що перебуває в систематичній перевірці субьекнт і об'єктів контролю. Фінансовий контроль ¦ це діяльність загальнодержавного органу
Фінансовий інструмент і його період: Щоб приступити до тестування, недостатньо лише вибрати радника:  Фінансовий інструмент і його період: Щоб приступити до тестування, недостатньо лише вибрати радника і настроїти його. Необхідно також вибрати фінансовий інструмент і період (таймфрейм) для тестирований. Все тестування будуть проходити саме на цих даних. При тестированиях
Фінансовий бюджет: - частина основного бюджету, вмісна бюджет капітальних вкладень,:  Фінансовий бюджет: - частина основного бюджету, вмісна бюджет капітальних вкладень, грошових коштів, баланс і розрахунок грошових потоків.
Фінансовий аналіз: Приведена таблиця для аналізу може допомогти вам розсортувати:  Фінансовий аналіз: Приведена таблиця для аналізу може допомогти вам розсортувати масу даних, доступних для прогнозу. Вона допоможе вам точно визначити, що є сильним і важливим і чи буде це мати глобальне, національне, корпоративне, ринкове або
Фінансові вкладення: - вигляд інвестицій підприємства, пов'язаних з придбанням акцій,:  Фінансові вкладення: - вигляд інвестицій підприємства, пов'язаних з придбанням акцій, облігацій і інших цінних паперів, вкладенням в статутні капітали інших підприємств, а також надання позик іншим підприємствам.
з1. Фінансові і страновие ризики при здійсненні ПІЇ Суть і:  з1. Фінансові і страновие ризики при здійсненні ПІЇ Суть і види странових ризиків: Поняття «страновой ризик» досі не має однозначного трактування. У 1970-е рр. широко використали поняття «суверенний ризик» - ризик кредитування уряду суверенної країни. У цей період багато які комерційні банки зіткнулися з ризиками