Головна   Всі книги

Державний переворот 9 листопада 1799 і створення режиму бонапартистской диктатури

Урядова змова, у розділі якого став найвидніший діяч Засновницьких зборів і член Директорія абат Сийес, завершилася військовим переворотом 18 брюмера VIII року (9 листопада 1799 р.). Скориставшись політичною провокацією (псевдозмовою якобінців), вірного Директорія війська розігнав законодавчий корпус.

Лідером перевороту став генерал Наполеон Бонапарт, що прославився в Італійську кампанію і що користувався величезною популярністю в армії. Залишок депутатів парламенту санкціонували підготовлені Сийесом державно-політичні зміни: замість Директорія урядова влада передавалася Виконавчій комісії з трьох консулів (Сийес, Бонапарт, Дюко), замість законодавчих рад утворювалися дві законодавчі комісії по 25 членів, яким поручалося виробити нову конституцію виходячи з нової системи влади. Диктатура, в тому або інакшому вигляді що супроводила республіканський лад Франції з моменту його формування, знову знаходила виразний вигляд.

Консульство. Управління країною було передане в руки трьох консулів. Реальна влада зосередилася у першого консула, його пост зайняв Бонапарт. Демократичні сили, в значній мірі ослаблені в попередні роки, не змогли вчинити належного опору новій диктатурі. Біржа відповіла на переворот підвищенням курсу цінних паперів. Новий режим підтримало селянство, якому була обіцяна і дійсно забезпечена захист його власності на землю. Конституція 1799 р. (по республіканському календарю - конституція VIII року) Конституція юридично закріплювала новий режим. Основними рисами державного устрою, що вводиться нею були: верховенство уряду і представництво по плебісциту. Уряд складався з трьох консулів, вибираних терміном на 10 років. Перший консул наділявся особливими повноваженнями: він здійснював виконавчу владу, призначав і зміщав по своєму розсуду міністрів, членів Державної ради, послів, генералів, вищих чиновників місцевого управління, суддів. Йому належало право законодавчої ініціативи. Другий і третього консули мали дорадчі повноваження. Конституція призначила першим консулом Наполеона Бонапарта.

Як органи законодавчої влади засновувалися: Державна рада, Трибунат, Законодавчий корпус і Охоронний сенат. Насправді вони були лише пародією на парламент. Законопроекти могло пропонувати тільки уряд, т. е. перший консул. Державна рада здійснювала редагування цих законопроектів, Трибунат їх обговорював. Законодавчий корпус приймав або відкидав цілком без прений. Охоронний сенат затверджував. Таким чином, ці органи, жоден з яких не мав самостійного значення, лише маскували єдиновладдя першого консула. Процедура їх формування ще більш посилювала їх залежність від виконавчої влади. Члени Державної ради призначалися першим консулом. Охоронний сенат складався з довічно призначених членів (надалі їх вибирав Сенат з кандидатів, висунених першим консулом. Законодавчим корпусом і Трібунатом). Члени Законодавчого корпусу і Трібуната призначалися Сенатом. Не менш істотні зміни зазнало і виборче право.

Всі чоловіки, що мають французьке громадянство, повинні були брати участь у виборах по комунах. Обранню підлягала десята частина громадян комуни, які включалися в список вибраних по всіх комунах дистрикта. Вони обирали з свого складу також десяту частину. Аналогічним образом обиралася десята частина по департаментському списку і далі по національному списку. Обличчя, включені в ці списки, призначалися вищестоящими чиновниками на вакантні посади в державному апараті відповідного рівня (з комунального списку - на посаді в комуні, з департаментського - в департаменті і т. д.). Така система ліквідовувала все прогресивне завоювання часів революції в області виборчого права. Вибори були фікцією, оскільки "кандидатів" було стільки, що чиновники мали повну свободу вибору при призначенні на відповідні посади. Подібна система загалом стала відома як "представництво по плебісциту". З парламентським ладом було покінчено, мінімум демократичних свобод, що були знищений. Через рік скасовується і виборне місцеве самоврядування. Підтверджувалося адміністративне ділення країни на департаменти, дистрикти, комуни. Вся повнота влади в департаменті вручалася префекту, що призначається урядом, а в дистрикті - супрефекту. Уряд призначав мерів і членів дорадчих рад комун і міст. Встановлювалася сувора ієрархічна підлеглість всіх посадових осіб першому консулу. Процес централізації і бюрократизації державного апарату досяг свого логічного завершення.

Проголошення імперії. У 1802 р. Бонапарт був оголошений довічним консулом з правом призначення наступника. Його влада, ще прикрита республіканським декорумом, приймала монархічний характер. Невдовзі Бонапарт був проголошений імператором французів. З цього часу не тільки виконавча, але і законодавча влада зосередилася в його руках (і частково Сенату). Величезний вплив на політичне життя країни придбала армія. До цього часу вона з визвольної, революційної перетворилася в армію професійну і фактично найману. Були створені привілейовані війська - імператорська гвардія. Особливе значення в державі мала поліція; власне навіть не одна, а декілька, кожна з яких здійснювала таємне стеження за іншою. Найбільш важливими, майже необмеженими повноваженнями була наділена таємна політична поліція. Була введена сувора цензура. У кожному департаменті фактично дозволялося видання лише однієї газети, що знаходилася під контролем префекта. Наполеонівський уряд уклав угоду (конкордат) з розділом римсько-католицької церкви. Католицизм признавався "релігією більшості французів". Всі чини церковної ієрархії призначалися урядом, а потім затверджувалися Ватіканом. Духовенство стало отримувати платню від держави. У свою чергу церква відмовилася від всіх претензій на землі, вилучені у неї в роки революції. Армія, поліція, бюрократія, церква стали основними важелями імператорської влади. Історія імперії - це історія безперервних воєн, що носили загарбницький характер. Державний зовнішній борг і гос зовнішні активи.:  Державний зовнішній борг і гос зовнішні активи.: Гос зовнішній борг і гос зовнішні активи також класифікуються по різних ознаках: характер гос кредитної діяльності суб'єкт кредитної діяльності тип кредитора або позичальника форма боргових зобов'язань види позики Якщо послідовно застосовувати
2. Державний облік водного фонду: Державний водний реєстр - систематизоване зведення:  2. Державний облік водного фонду: Державний водний реєстр - систематизоване зведення документованих відомостей про водні об'єкти, що знаходяться в різних формах власності, про їх використання, про річкові басейни, про бассейнових округи. У державному водному реєстрі
Державний устрій СРСР в 1970-1980-е рр. Конституція СРСР 1977 р.:  Державний устрій СРСР в 1970-1980-е рр. Конституція СРСР 1977 р.: Ст 108. Вищим органом державної влади СРСР є Верховна Порада СРСР. Закони СРСР приймаються Верховною Порадою СРСР або всенародним голосуванням (референдумом), що проводиться за рішенням Верховної Поради СРСР. Ст 109. Верховна Порада СРСР
23. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ РОСІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX:  23. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ РОСІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX В.: 1. За формою правління в першій половині XIX в. Росія остава- лась абсолютною монархією. У главі держави стояв імператор. Сог- ласно ст. 1 "Основних законів" (1832 р.) його влада була самодержавною і необмеженою. Він мав
9. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ В ПЕРІОД СКЛАДАННЯ РОСІЙСЬКОГО:  9. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ В ПЕРІОД СКЛАДАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОЇ ДЕРЖАВИ (X1V - 1 половина XV1в.).: 1. Процес складання російської централізованої держави охоплював період з X1V в. по середину XV1 в. і був зумовлений передусім такими чинниками, як зростання феодального землеволодіння (явище новою форми умовного феодального держания -
46. Державний устрій Франції в 1814 - 1830 рр. Революція 1848 р.:  46. Державний устрій Франції в 1814 - 1830 рр. Революція 1848 р. у Франції. Встановлення Другої імперії.: Після поразки імперії у Франції під захистом багнетів союзних армій ринули дворяни-емігранти. Була реставрована монархія Бурбонів. Єдина легітимна династія. Наполеон весь час намагається їх примусити відректися. Роялісти захопили командні
ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ ДРЕВНЬОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВИ. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ:  ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ ДРЕВНЬОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВИ. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ КИЇВСЬКОЇ РУСІ. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ РУСІ: Київська Русь була державою раннефеодально- 1 jJ го типи, оскільки процес утворення класів ще не завершився, феодальне землеволодіння тільки виникало, основна маса смердов була ще вільна. У той же час вже формується боярское

© 2018-2022  epr.pp.ua