Головна   Всі книги

Оцінка ефективності і ризику інвестиційного проекту

Методичні рекомендації за оцінкою ефективності інвестиційних проектів і міжнародна практика обгрунтування інвестиційних проектів рекомендують використати наступні основні критерії з урахуванням концепції тимчасової цінності грошей, викладеної в гл.

2 (малюнок 7.2):

- чистий дисконтований дохід (ЧДД);

- внутрішню норму рентабельності (ВНР);

- індекс прибутковості дисконтованих інвестицій (ИДД);

- термін окупності (ОК).

Однак яким-небудь одним показником користуватися некоректно, кожний з них характеризує ту або інакшу сторону проекту. Ті, що Є в теорії і критерії, що застосовуються на практикові можуть давати неоднозначні оцінки. Вибір "потрібного" критерію може при певних умовах "допомогти обгрунтувати" те або інакше рішення.

Чистий дисконтований дохід [ЧДД)][, в зарубіжній практиці цей показник означається як NPV (et Present

Value)] проекту. Ця та кількість коштів, яку необхідно вкласти в організацію сьогодні (не здійснюючи проект), щоб отримати той же ефект, що і від здійснення проекту.

Малюнок 7.2 - Система показників ефективності інвестиційного проекту

Це чисто економічне визначення. Розглянемо його суть. Допустимо, що протягом часу здійснення передбачуваного проекту дивіденди не виплачуються і зміна вартості організації зображено на малюнку 7.3.

Малюнок 7.3 - Зміна вартості організації у часі

Якщо проект не буде здійснений, то вартість організації зміниться за час, що розглядається від точки А до точки Б. Осуществленіє проекту дасть надбавку вартості, т. е. вона зміниться від А до В. Возникаєт питання, яка повинна була б бути первинна вартість організації, щоб без здійснення проекту її кінцева вартість відповідала б позиції В. Предположім це точка Г. Тогда чистий дисконтований дохід є різниця у вартості організації між точками А і - вигоди проекту в i-й рік, крб.;

Si - витрати проекту i-й в рік, крб.;

Пі - річний потік готівки в i-й рік, крб.;

k - норма дисконту (в залежності від мети проекту може прийматися на рівні вартості капіталу, з урахуванням рівнів ризику або рівні процентної ставки плюс плата за ризик), виражена в частках одиниці;

n - число років здійснення проекту.

Проект вважається прийнятним, якщо його чистий дисконтований дохід більше нуля. Негативне значення ЧДД означає, що прибутковість проекту менше об'єму вкладених в нього коштів і у разі прийняття проекту інвестор понесе збиток. Якщо ЧДД = 0, то у разі прийняття проекту добробут інвестора не зміниться, але в той же час об'єми інвестицій зростуть.

Розглянемо приклад.

Приклад 7.1. У компанії є пропозиція про купівлю заводу по виробництву мінеральних добрив по ціні 700 млн крб.

Очікувана щорічна сума прибутку від виробництва продукції становитиме 150 млн крб. протягом восьми майбутніх років. Норма дисконту (вартість капіталу, з урахуванням рівнів ризику) визначена в розмірі 11% річних. Чи Потрібно організації вкладати кошти в придбання даного об'єкта?

для норми дисконту 11%,

В таблиці 7.1 показані потоки готівки умовного проекту А. Год Потік Дисконтний

множник Дисконтований

потік Накопичений

дисконтований

потік

0 -700 1 -700 -700

1 150 0,9009 135,135 -564,865

2 150 0,8116 121,7432 -443,1218

3 150 0,7311 109,6785 -333,4433

4 150 0,6587 98,8095 -234,6338

5 150 0,5945 89,0176 -145,6162

6 150 0,5346 80,1991 -65,4171

7 150 0,4716 72,2487 6,8316

8 150 0,4339 65,0889 71,9205

ЧДД 71,9 млн крб.

Таблиця 7.1 - Потоки готівки проекту (млн крб.)

В першому стовпці роки, у другому - потоки, в третьому -

множник приведення, рівний

в четвертому - дисконтовані потоки готівки з нормою 11%, в п'ятому - накопичені дисконтовані потоки.

У нижньому рядку чистий дисконтований дохід вартості проекту для цієї норми дисконту, що являє собою суми дисконтованих потоків. ЧДД проекту не завжди дає правильну і повну відповідь при порівнянні проектів. Так, з двох проектів різної тривалості, але з однаковим чистим дисконтованим доходом більш короткий проект переважніше, оскільки дозволяє в термін, що залишився здійснити наступний проект; з двох проектів з однаковим чистим дисконтованим доходом, але різними об'ємами інвестицій, більш привабливим є проект з меншим об'ємом інвестицій, оскільки не виключена можливість ис

пользовать вільні ресурси в інакшому проекті, крім того, чим менше інвестиції, тим менше ризик.

Наступним методом оцінки інвестиційного проекту є метод розрахунку внутрішньої норми прибутковості.

Внутрішньою нормою прибутковості (ВНД)[, в зарубіжній практиці цей показник означається IRR (Internal Rate of Return)] називають норму дисконту, при якій чистий дисконтований дохід буде рівний нулю. Для більшості реальних проектів ця та норма дисконту, при якій чистий дисконтований дохід все ще залишається ненегативним. Для таких проектів критерієм прийнятності є порівняння внутрішньої норми прибутковості з вартістю капіталу компанії. Якщо внутрішня норма прибутковості вище за вартість капіталу компанії - проект приймається, нижче - відхиляється. Рівняння для визначення внутрішньої норми прибутковості:

У практичних розрахунках для визначення ВНД використовують електронні таблиці, що дозволяють розраховувати такі фінансові показники. У цих електронних таблицях використовується алгоритм визначення ВНД методом послідовних наближень. Відповідно, для визначення ВНД підбирається така норма дисконту, при якої ЧДД стане рівним нулю.

Використовуючи дані розглянутого вище прикладу (з урахуванням проведених наближень), підставимо в формулу для розрахунку чистого дисконтованого доходу норму дисконту, рівну 0,138222:

Звертання ЧДД в нульове значення підтверджує правильність визначення ВНД.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів значення ВНД необхідно зіставляти з нормою дисконту k. Инве

стиционние проекти, у яких ВНД > k, мають позитивний ЧДД і тому ефективні. Проекти, у яких ВНДВ нашому прикладі ВНД перевищує норму дисконту, т. е. ВНД > k (0,138 > 0,11), що свідчить об позитивну ЧДД. Це підтверджує ефективність проекту.

Внутрішня норма прибутковості визначає якість самого проекту, цю та мінімальна прибутковість, яку може забезпечити проект, залишаючись беззбитковим (т. е. що покриває інвестиційні і поточні витрати).

Індекс прибутковості дисконтованих інвестицій [(ИДД), інша назва - рентабельність інвестицій; в зарубіжній практиці цей показник означається як PI (Profitability Index)] - відношення вигід до витрат, т. е. відношення дисконтованих грошових надходжень від проекту до первинних витрат. ИДД показує у скільки разів приведені (дисконтовані) вигоди перевищують приведені витрати.

де n - кількість років інвестицій;

k - кількість років отримання доходу, k > n.

Критерій ИДД характеризує дохід на одиницю витрат; саме цей критерій найбільш переважний, коли необхідно упорядити незалежні проекти для створення оптимального портфеля у разі обмеженості зверху загального об'єму інвестицій:

- якщо ИДД > 1, проект потрібно прийняти;

- якщо ИДД- якщо ИДД = 1, можна приймати будь-яке рішення.

Терміном окупності інвестицій з урахуванням дисконтування [ОК), в зарубіжній практиці цей показник означається PP (Pay-back Period) називається тривалість перио

так від початкового моменту до моменту окупності з урахуванням дисконтування. Моментом окупності з урахуванням дисконтування називається той найбільш ранній момент часу в розрахунковому періоді, після якого поточний ЧДД стає і надалі залишається ненегативним

Крім методів і моделей аналізу дисконтованих потоків готівки в реальній практиці використовуються методи і критерії, що отримуються на основі альтернативних підходів. Одним з таких підходів є аналіз беззбитковості.

Аналіз беззбитковості полягає у визначенні точки, в якій сумарні витрати порівняються з доходами. Шуканою величиною в цій точці виступає мінімальний об'єм продажу. При проведенні аналізу беззбитковості дисконтування не проводиться. Цей аналіз є методом, альтернативним методам дисконтування, в деякій мірі він суміщає аналіз ефективності і аналіз ризику і застосовується до проектів, що мають дві особливості:

1) чинник часу не важливий (внаслідок краткосрочности проектів);

2) чинником найбільшої невизначеності виступає об'єм можливого продажу.

Загальні доходи (ОД) залежать від ціни (Ц) продукції і її кількості:

Передбачається, що загальні витрати (ОР) складаються з умовно-постійних витрат (Рс), що не залежать від кількості випущених виробів, і умовно-змінних витрат (Р), що залежить від кількості (q) випущених виробів. Передбачається, що

Точкою беззбитковості (ТБ) називають ситуацію рівноваги: та кількість продукції, при якій витрати рівні доходам:

Приклад 7.2. При аналізі випуску нової книги було визначено, що умовно-постійні витрати на її виробництво становитимуть 45 000 крб., її ціна буде 7 крб., а умовно-змінні витрати 2 крб. на 1 шт.

Визначимо точку беззбитковості.

Рішення:

Поза рамками теорії аналізу дисконтованих потоків готівки для оцінки економічної привабливості інвестиційного проекту використовуються прості (рутинні) методи оцінки інвестицій: по простому терміну окупності інвестицій; показнику простої рентабельності інвестицій; середньої рентабельності за період життя проекту; мінімуму приведених витрат. Причина тому - можливість отримання за допомогою такого роду методів деякої додаткової інформації. Це ніколи не шкідливе при оцінці інвестиційних проектів, оскільки дозволяє знижувати ризик невдалого вкладення грошових коштів.

При проведенні аналізу прибутковості використовуються дві системи оцінки проектів. Перша - оцінка проекту з точки зору порівняння ситуацій "організація здійснює проект" і "організацію не здійснює проект". Друга - оцінка проекту за принципом "купити або зробити самим". Цей варіант передбачає оцінку проекту з урахуванням можливості купівлі аналога або можливості виконання частини робіт іншими організаціями.

При проведенні оцінки ефективності потрібно розділяти "економічний" і "бухгалтерський" підходи до визначення витрат і вигід. Основна відмінність в підходах полягає в наступному.

"Економічний" підхід передбачає оцінку всього проекту загалом. Всі витрати і вигоди враховуються тоді і в тих

цінах, коли вони реально були зроблені або отримані. "Бухгалтерський" підхід передбачає перерахунок всіх витрат і доходів до одного періоду і отримання річного прибутку. "Бухгалтерський" підхід народжений необхідністю постійного обліку і контролю і необхідністю періодичних звітів перед державою, керівництвом, акціонерами і т. п.

Покажемо різницю "економічного" і "бухгалтерського" підходів на прикладі обліку капітальних вкладень, вкладень в основні кошти. Передусім при "економічному" підході всі витрати і вигоди дисконтуються, т. е. враховується альтернативна вартість ресурсів. Крім того, абсолютно по різному трактується амортизація основних коштів. При "бухгалтерському" підході амортизація трактується як частина витрат (це капітальні вкладення, перераховані для року). При "економічному" підході віднесення амортизації до витрат є найгрубішою помилкою, оскільки витрати на основні кошти вже були враховані при розрахунку інвестицій і облік амортизації в такій якості представляє двійчастий рахунок. Більш того при оцінці реального прибутку, що отримується при використанні "економічного" підходу, амортизація фактично є статтею доходів, оскільки чим більше амортизація в даному періоді, тим менше "бухгалтерський" прибуток, тим менше податки до бюджету і більше реальний "економічний" прибуток. Саме на різниці трактування амортизації при "економічному" і "бухгалтерському" підходах заснований фінансовий лізинг, що дозволяє законно зменшувати податкові виплати.

Найбільш поширеним підходом є розрахунок ефективності всього проекту. При цьому порівняння проектного рішення з яким-небудь іншим рішенням, взагалі говорячи, не потрібно. Дисконтування автоматично врахує альтернативну вартість ресурсів. Порівняння з аналогами потрібно, якщо ставиться мету довести, що проектне рішення є кращим, а не ефективним.

Однак при проведенні проектування іноді скрутно і недоцільно наново розраховувати ефективність всього проекту, якщо в нього вноситься незначна зміна.

У цьому випадку часто використовують наступний прийом. Порівнюють витрати і вигоду проекту з модифікацією, що пропонується і базовий варіант. При цьому розглядаються тільки прирости витрат і вигід. Такий підхід носить назву диференціального. А критерії прибутковості, що отримуються диференціальними: диференціальний чистий дисконтований дохід, диференціальна внутрішня норма рентабельності.

Будь-яке підприємницьке і управлінське рішення не може базуватися тільки на оцінці прибутковості - наявність ризику в економіці признається всіма. Ризик пов'язаний з тим, що дохід від проекту є випадковою, а не детермінований величиною (т. е. невідомої в момент прийняття рішення про інвестування), одинаково як і величина збитків. Звідси слідує, що найбільш поширеною помилкою компаній, що здійснюють інвестиційну діяльність, є недостатнє опрацювання ризиків, які можуть вплинути на прибутковість цієї діяльності. Оскільки такі помилки можуть привести до невірних інвестиційних рішень і значних збитків, дуже важливо своєчасно виявити і оцінити всі проектні ризики і постаратися мінімізувати загальний ризик проектів.

При розгляді будь-якого проекту передбачається, що в залежності від знання того або інакшого чинника, що може впливати на здійснення проекту, є ситуація визначеності, ризику або невизначеності.

Під ситуацією визначеності розуміється точне достовірне знання детермінований ситуації.

Під ситуацією невизначеності розуміють відсутність достовірних знань по ситуації.

Під ризиком розуміють знання ситуації з деякою імовірністю.

Характерною особливістю для російських компаній є відсутність єдиних стандартизованих механізмів оцінки ризиків.

Оцінку ризиків проекту можна поділити на два взаємно доповнюючих один одну вигляду: якісний і кількісний.

У ході якісного (описового) аналізу ризиків досліджують причини виникнення ризиків і чинники, сприяю

щие їх розвитку, а також розробляють заходи щодо боротьби з виявленими проектними ризиками і визначають їх зразкову вартість.

Мета якісного аналізу ризиків інвестиційного проекту - виявити ризики і встановити їх важливість, а також визначити, коли потрібно виявити до них увагу. Якісний аналіз ризиків проводиться на стадії розробки бізнес-плану проекту і складається з етапів, відображених на малюнку 7.4.

Малюнок 7.4 - Основні етапи аналізу ризиків інвестиційних

проектів (якісний підхід)

1. Формування бізнесу-моделі діяльності. Виявити і оцінити ризики можна тільки на основі дослідження бізнес- процесу. Недостатнє розуміння бізнесу-процесів може привести до "пропуску" ризиків. Основними вимогами до мо

діли є: побудова її професіоналами, зрозумілість і визуализация.

2. Ідентифікація ризиків. До методу ідентифікації (виявлення) ризиків пред'являються наступні вимоги:

- компетенції - необхідна участь фахівців конкретної області діяльності у виявленні ризиків;

- повнота - здатність вибраного методу виявити всі основні ризики.

На даному етапі можливо за основу взяти класифікатор ризиків, складений з урахуванням російських стандартів по бухгалтерському обліку (ПБУ), міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО) і кращих стандартів в світовій практиці внутрішнього контролю і управління ризиками (гл. 2 "Концепції фінансового менеджменту").

Класифікатор ризиків, вмісний види і чинники ризиків, разом з моделлю бізнесу-процесу є основою для формування матриці ризиків, варіант якої відображений на малюнку 7.5.

Малюнок 7.5 - Угруповання ризиків по стадіях бізнесу-процесу і категоріях ризиків в матриці ризиків

Форма матриці ризиків дозволяє створити найбільш повний список ризиків на всіх стадіях бізнесу-процесу, оскільки досягається визуализация відображення ризиків всіх категорій на всіх стадіях проекту. По горизонталі на ній відкладаються всі стадії бізнесу-процесу, виявлені на першому етапі якісного аналізу ризиків, а по вертикалі категорії ризиків з вибраної класифікації.

1. Ранжирование ризиків - процес привласнення пріоритету, переважаючого значення, першочергової значущості ризику - проводиться на основі анкетування. Анкета являє собою таблицю (малюнок 7.6), в якій вказується назва ризику, оцінка можливості настання ризику.

Можливі також і інші способи ранжирования ризиків, наприклад застосування "мозкового штурму". Головною умовою є дотримання принципу компетентності - залучення достатнього числа кваліфікованих експертів. Це дозволить в більшій мірі виключити можливість помилок і невірних оцінок ризиків.

2. Толерантність до ризику - показник або сукупність показників, що відображають рівень ризику, прийнятний для даного інвестиційного проекту. Методи оцінки толерантності до ризику можна поділити на два типи. Перший метод являє собою послідовний вибір між парами альтернатив, кожна з яких характеризується величиною прибутку або втрат і імовірністю даного виходу. Другим методом, який є основним інструментом оцінки толерантності до ризику в західних компаніях, є запитувачі. Типовий запитувач має не менше за 10, але не більше за 25 питань.

3. Заключний етап - побудова карти ризиків інвестиційного проекту. Карта ризику - графічний опис декількох ризиків, по одній "осі" якої вказаний можливий збиток при реалізації ризику, а по іншій - імовірність його виникнення. На малюнку 7.7 приведений приклад карти ризиків інвестиційного проекту.

Але Назва Можливість настання ризику Наслідку настання ризику

bgcolor=white > заходів ризику Низька Нижче

за середи

нього Серед

няя Вище

середнього Висока Низькі Нижче

середньо

го Середні Вище

середньо

го Сущест

венние

Ніколи не наступав в галузі Наступав в галузі, але не в суспільстві Наступав в одному з проектів Наступав в декількох проектах за 5 років Наступає в більшості проектів

Зростання

витрат на будівництво свердловин Зростання витрат менше за 10% Зростання

витрат на 10-20% Зростання

витрат на 20-30% Зростання

витрат на

30-50% Зростання витрат більше за 50%

Коммен

тарії Коммен

тарии

301

Малюнок 7.6 - Приклад анкети для якісної оцінки ризику інвестиційного проекту

Малюнок 7.7 - Варіант карти ризиків інвестиційного проекту

302

Карта ризиків дуже зручна для наглядності ризиків і міри їх небезпеки. Простота її побудови дозволяє відразу оцінити ризики, на яких варто загострити увагу. Ризики розміщуються на карті на основі рангу їх впливу і рангу імовірності. Основна вимога до цього процесу - дотримання принципу апперцепції. Сучасні інформаційні системи володіють величезними можливостями для побудови будь-яких варіантів карт ризиків в автоматичному режимі.

Перед побудовою карти ризиків визначаються так звані області і межі толерантності до ризику (виявлені на попередньому етапі якісного аналізу ризиків), які відображають терпимість до ризику.

Наприклад, можна виділити зони ризику:

1. Зона "допустимого ризику" (ризики позначені цифрою 1): імовірність впливу ризику від 0 до 0,35 (включно); величина втрат внаслідок впливу ризику складає від 0 до 25% (включно) загальної величини планового прибутку по проекту.

2. Зона "критичного ризику" (ризики позначені цифрою 2): імовірність впливу ризику складає від 0,36 до 0,70 (включно); втрати від впливу ризику - від 26 до 50% (включно) величини планового прибутку по проекту.

3. Зона "катастрофічного ризику" (ризики позначені цифрою 3): імовірність впливу ризику понад 0,71; величина втрат внаслідок впливу ризику складає більше за 51% загальних величини планового прибутку по проекту.

На карті виділяють критичну межу терпимості до ризику - ламана жирна лінія, яка відділяє "терпимі" ризики в цей час від тих, які вимагають постійного контролю і саме зараз.

Основне значення карти ризиків полягає не у визначенні точних значень параметрів впливу і імовірності ризиків, специфічних загроз, а у відносному розташуванні одного вигляду ризику або загрози по відношенню до іншого і в їх розташуванні по відношенню до меж толерантності.

Внаслідок чого визначається перелік основних ризиків конкретного проекту і план заходів щодо управління ризиками

Таким чином, одним з найбільш наочних методів виявлення основних ризиків проекту є картографування. Карта ризиків дозволяє візуалізувати ризики проекту або компанії, перешкоджаючі досягненню поставлених цілей.

Мета кількісного аналізу інвестиційного проекту - вивчення і розрахунок змін критеріїв проекту, наприклад ЧДД, в залежності від зміни виявлених чинників ризику.

Найбільш поширеними методами кількісного аналізу ризиків є: аналіз чутливості; сценарний підхід; побудова "дерева рішень" і методи імітаційного моделювання (метод Монте-Карло).

Метод аналізу чутливості критеріїв ефективності інвестицій (ЧДД, ВНР, ИДД, ОК і інш.) дозволяє інвестиційним аналітикам суб'єктивно і разом з тим на кількісній основі оцінити вплив на інвестиційний проект зміна його головних змінних. Він дає можливість визначити наслідки реалізації прогнозних характеристик інвестиційного проекту при їх можливих коливаннях як в позитивну сторону, так і в негативну.

Основні переваги методу - об'єктивність, теоретична прозорість, простота розрахунків, економіко-математична природність результатів і наглядність їх тлумачення.

Істотний недолік - його однофакторность, т. е. орієнтація на зміни тільки одного чинника проекту, що приводить до недоліку можливого зв'язку між окремими чинниками або недоучету їх кореляції.

Досить часто при проведенні кількісного аналізу ризику інвестиційного проекту використовується метод "аналізу сценаріїв", або сценарний підхід. Сценарний підхід дозволяє подолати основну нестачу методу, що засновується на аналізі чутливості. Справа в тому, що з його допомогою можна врахувати одночасний (паралельне) вплив змін чинників ризику. Внаслідок проведення сценарного аналізу визначається вплив на критерії (показники) еф

фективности одночасної зміни всіх основних змінних інвестиційного проекту, визначальних величини його грошових потоків.

Частіше за все цей метод полягає в побудові і дослідженні трьох припущень про можливі сценарії розвитку. Розробляють так звані найбільш вірогідний, песимістичний і оптимістичний сценарії, що дозволяють приблизно оцінити розкид кінцевих результатів проекту і його прибутковість (збитковість) при поліпшенні і погіршенні економічної ситуації. Метод також застосовують і до інакшої кількості сценаріїв, як правило, їх 2-4.

Схожий на метод сценаріїв метод побудови "дерева рішень", який заснований на побудові многовариантного прогнозу динаміки зовнішньої середи. На відміну від методу сценаріїв він передбачає можливість прийняття самою організацією рішень, що змінюють хід реалізації інвестиційного проекту (здійснення вибору) і використовуючої особливу графічну форму уявлення результатів ("дерево рішень"). Цей метод може застосовуватися як в умовах ризику, так і в умовах невизначеності або повній визначеності. Аналітик підраховує значення вибраного критерію ефективності (наприклад, ЧДД) вдовж кожної "гілки" дерева, а при аналізі ризиків також і імовірність кожного значення. На основі отриманих значень можна побудувати криву розподілу імовірностей (профіль ризику) і вибрати найкращий (оптимальний) варіант реалізації інвестиційного проекту. Перевагою методу "дерева рішень" є наглядність його результатів і процесу аналізу, а недоліком - його технічна складність при наявності великих розмірів досліджуваного "дерева рішень".

Метод імітаційного моделювання (метод Монте- Карло) об'єднує аналіз чутливості і аналіз сценаріїв. Це досить складна методика, не застосовна без спеціальних програмних продуктів. Результатом такого аналізу виступає розподіл імовірностей можливих результатів проекту (апример, імовірність отримання ЧДД

Імітація - процес створення моделі і її експериментальне застосування для визначення реальної ситуації. Головна ідея імітування - використання нікого пристрою для імітації реальної системи, щоб дослідити і зрозуміти її властивості, поведінку, характеристики.

Для складних систем багато які функції, параметри, характеристики носять випадковий характер, і для їх оцінки використовується апарат статистичних випробувань, а сам метод Монте-Карло називають методом статистичних випробувань. Метод дає найбільш точні і обгрунтовані оцінки імовірностей в порівнянні з іншими методами. Однак точність оцінок значною мірою залежить від якості початкових припущень і обліку взаємозв'язків змінних із зовнішньою середою. Методика оцінки проектних ризиків методом Монте-Карло може провестися в наступному порядку:

Перший етап. Побудова моделі інвестиційного проекту. Для застосування методу Монте-Карло необхідна модель, що дозволяє для будь-якого заданого значення варьируемого параметра (наприклад, ціни продукції проекту) набувати значень досліджуваних показника (показників) ефективності проекту (наприклад, ЧДД). Крім того, модель повинна бути пристосована до проведення розрахунків, відображених в етапах нижче.

Другий етап. Визначення ключових чинників інвестиційного проекту і діапазону їх зміни. Самий відповідальний момент - це визначення найбільш значущих чинників для оцінки ризику інвестиційних проектів. Ними можуть бути: ціна продукції, що випускається; обсяг продукції, що випускається; ціна на сировину і матеріали; об'єм сировини, що використовується і матеріалів; зведена кошторисна вартість проекту; курс валют і інш. Найкращим варіантом є визначення цих чинників на основі застосування методики якісного аналізу ризиків, відображеній вище.

Далі задається діапазон зміни кожного чинника, т. е. мінімальна і максимальна межі їх зміни за весь розрахунковий період, а також функції чинників як випадкової величини.

Функцію, при якій випадкова величина має рівномірний розподіл, використовують, коли неможливо точно

визначити імовірність того, що безперервна випадкова величина приймає якесь конкретне значення. Нормальний розподіл передбачає, що варіанти параметра, що прогнозується тяжіють до середнього значення. Значення параметра, істотно відмінні від середнього, т. е. розподіли, що знаходяться в "хвостах", мають малу імовірність здійснення. Графічне зображення функції нормального розподілу представлене на малюнку 7.8.

Малюнок 7.8 - Функція нормального розподілу

Третій етап. Завдання умов здійснення обчислювального експерименту (умов для імітації, випадкового набору сценарних умов). Визначається випадкова комбінація значень досліджуваних чинників за допомогою використання математичних функцій. Метод Монте-Карло досить трудомісткий, і його неможливо провести без використання обчислювальної техніки. Випадкові значення чинників задаються з використанням стандартних коштів EXCEL або іншого програмного продукту.

Четвертий етап. Здійснення обчислювального експерименту (імітація). Програма імітує невизначеність ринкових процесів, підставляючи вибрану випадковим образом величину в економіко-математичну модель розрахунку показників економічної ефективності.

П'ятий етап. Повторення обчислювального експерименту (багаторазова імітація). Багаторазове (як правило, декілька тисяч разів) повторення 3-го і 4-го етапів.

Реалізовуються можливі сценарії розвитку подій з урахуванням того, що чинники, що впливають на показники ефективності, задані як випадкові числа. Розрахунок сценаріїв розвитку подій здійснюється автоматично. У кожному сценарії проводиться розрахунок показника ефективності інвестиційного проекту - чистого дисконтованого доходу проекту (ЧДД), внаслідок чого виходить масив значень ЧДД. Або оцінка по інших показниках прибутковості.

Шостий етап. Отриманий масив аналізується за допомогою статистичних методів, які засновані на обробці інформації про результати і вихід подібної події. Величина і міра ризику вимірюються розрахунком середніх величин виходу і їх коливань. Можуть розраховуватися:

- середнє значення ЧДДср;

ср

- среднеквадратическое відхилення (а);

- коефіцієнт варіації (V);

- мінімальне значення ЧДД;

- максимальне значення ЧДДтах;

- імовірність отримання негативного результату від реалізації інвестиційного проекту, %.

Загалом тут використовуються ті ж підходи і показники, як і в аналізі ризиків інвестицій в цінні папери.

Статистичним критерієм оцінки ризику є коефіцієнт варіації. У залежності від значення коефіцієнта варіації, ранжируется ризик проекту, що аналізується і привласнюється відповідний клас ризику (наприклад, як вказано в таблиці 7.2).

Рівень ризику Коефіцієнт варіації, % Клас ризику

Слабий ризик До 10 1

Помірний ризик До 20 2

Сильний ризик До 50 3

Критичний ризик > 50 4

Далі на основі ризику і пріоритетності проекту уточнюється або будується карта проектних ризиків і приймається рішення, що стосується прийняття або відмови від проекту, а також заходу щодо управління ризиками (аналогічно застосуванню тільки якісної методики оцінки ризиків).

Основні переваги імітаційного моделювання:

- дозволяє вивчити тривалий інтервал функціонування системи в стислі терміни або, навпаки, вивчити більш детально роботу системи в розгорнений інтервал часу;

- можна порівняти альтернативні варіанти проектів системи, що пропонуються в розгорнений інтервал часу.

Нестачі методу:

- розробка імітаційного моделі стоїть дорого і вимагає багато часу. Кожний прогін (10 тис. повторів) стохастичної імітаційної моделі дозволяє дістати лише оцінки справжніх характеристик моделі для певного набору вхідних параметрів. Тобто для кожного набору вхідних параметрів, що вивчається знадобиться декілька незалежних прогонів моделі. Тому якщо може бути легко розроблена аналітична модель, адекватна системі, то краще скористатися нею;

- якщо модель не є адекватним представленням системи, що вивчається, результати моделювання будуть містити мало корисній інформації про дійсну систему. Тому необхідно залучати кваліфікованих фахівців в тих областях, дослідження яких відбувається.

Вибір конкретного методу аналізу інвестиційного ризику залежить від інформаційної бази, вимог до кінцевих результатів (показникам) і до рівня надійності планування

інвестицій. Для невеликих проектів можна обмежитися методами аналізу чутливості і коректування норми дисконту, для великих проектів - провести імітаційне моделювання і побудувати криві розподіли імовірностей, а у разі залежності результатів проекту від настання певних подій або прийняття певних рішень - побудувати також дерево рішень.

Методи аналізу ризиків, на думку багатьох фахівців, потрібно застосовувати комплексно, використовуючи найбільш прості з них на стадії попередньої оцінки, а складні і що вимагають додаткової інформації - при остаточному обгрунтуванні інвестицій. Результати застосування різних методів до одному і того ж проекту доповнюють один одну.

Таким чином, найбільш ефективним є комплексний підхід до аналізу ризиків. З одного боку, такий підхід дозволяє отримувати більш повне уявлення про можливі результати реалізації проекту, т. е. про всі позитивні і негативні несподіванки, що чекають інвестора, а з іншого боку, робить можливим широке застосування математичних методів (особливо ймовірностний-статистичних) для аналізу ризиків інвестиційних проектів. 3.5. Оцінка інвестиційних проектів в умовах невизначеності:  3.5. Оцінка інвестиційних проектів в умовах невизначеності: У умовах визначеності ринкову вартість інвестицій можна встановити за допомогою поточної вартості майбутніх грошових потоків при ставці дисконтування, рівній відсотку по безризикових вкладеннях. Цей підхід теоретично вірний і практично
Оцінка інвестиційних проектів методом чистої справжньої вартості:  Оцінка інвестиційних проектів методом чистої справжньої вартості: Сьогодні в зарубіжній практиці отримали широке поширення і визнання наступні показники оцінки ефективності реальних інвестицій, які використовують тимчасової чинник: чиста справжня вартість, термін окупності, рентабельність інвестицій,
1.4. Оцінка інвестиційної привабливості по коеффициентному:  1.4. Оцінка інвестиційної привабливості по коеффициентному аналізу: 1. Питання прогнозу розвитку і складання планів торкаються не тільки внутрішніх користувачів коеффициентного аналізу - фінансового менеджера, директора підприємства, але і зовнішніх учасників фінансових відносин - існуючих акціонерів і
17. ОЦІНКА ІНФЛЯЦІЇ. ВПЛИВ ІНФЛЯЦІЇ НА ЕКОНОМІКУ. УПРАВЛІННЯ:  17. ОЦІНКА ІНФЛЯЦІЇ. ВПЛИВ ІНФЛЯЦІЇ НА ЕКОНОМІКУ. УПРАВЛІННЯ ІНФЛЯЦІЄЮ: Для оцінки і вимірювання інфляції використовують показник індексу цін. Індекс цін вимірює співвідношення між купованою ціною певного набору споживчих товарів і послуг («ринковий кошик») для даного періоду з сукупною ціною ідентичною і
Оцінка майна, зобов'язань і господарських операцій:  Оцінка майна, зобов'язань і господарських операцій: - спосіб перекладу натуральних показників в грошові, що є одним з елементів методу бухгалтерського обліку. Оцінка здійснюється в грошовому вираженні шляхом підсумовування фактично зроблених витрат. Застосування інших видів оцінок
75. Оцінка форми бухгалтерського обліку підприємства і її відповідність:  75. Оцінка форми бухгалтерського обліку підприємства і її відповідність умовам організації і управління: При оцінці форми бухгалтерського обліку аудитор повинен перевірити дотримання підприємством вимог «Положення по ведінню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації», а також інших нормативних документів. Крім того,
7.3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: ЦЯ ОЦІНКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИВЕДЕНИХ НИЖЧЕ:  7.3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: ЦЯ ОЦІНКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИВЕДЕНИХ НИЖЧЕ ПОКАЗНИКІВ. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ > СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНИЙ ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ЧИСТИХ АКТИВІВ ~ (Ї) ~ЯКЩО РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ЧИСТИХ АКТИВІВ ВИЩЕ СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНИЙ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ (ПОПРАВКОЮ НА ПОДАТОК

© 2018-2022  epr.pp.ua