На головну сторінку   Всі книги

Проблеми розширення кола операцій, ліквідність і прибутковість банків

На початку 80-х рр. комерційні банки внаслідок ряду причин (глобализация ринків, посилення конкуренції, технологічна революція в банківській справі і інш.) істотно розширили коло операцій, віддаючи пріоритет розвитку різних форм обслуговування клієнтів.

Почалося формування оновленого ринку банківських послуг, на якому нарівні з традиційними видами операцій отримали розвиток і нові послуги. У цей період маркетингу надавалося все більше значення по мірі посилення конкуренції між самими комерційними банками і між банками і іншими кредитно-фінансовими інститутами. У деяких країнах були створені дослідницькі установи, що спеціалізуються на вивченні проблем реклами і маркетингу.

Таким чином, практика функціонування зарубіжних банків свідчить, що поряд зі стратегічною орієнтацією банку, що визначає успіх банківської діяльності важливо також виділити рівень менеджменту, його маркетингову активність. У нашій країні питання банківського менеджменту і маркетингу стали хвилювати банкірів відносно недавно. Підтвердженням цього служить, наприклад, той факт, що лише в останній російській інструкції по проведенню аудиторської перевірки передбачається обов'язкова оцінка аудиторами стану менеджменту в банку.

Під банківським менеджментом розуміють управління діяльністю банку у різних її напрямах, в тому числі: управління депозитними, позиковими, розрахунково-касовими операціями, управління ліквідністю, прибутковістю банку, ризиками в його діяльності, персоналом. Основоположний момент в менеджменті - правильна постановка мети і вибір відповідних інструментів і методів її досягнення.

Під стратегією комерційного банку розуміється вчення про найбільш ефективну його діяльність. Мета комерційного банку визначається з позиції його прибутковості, рентабельності, ліквідності, структури балансу, напрямів його діяльності (депозитна політика, політика на фінансовому ринку, в області кредитування, позикового відсотка і інш.). У кожному конкретному випадку можуть бути загальні цілі (загалом по банку, на перспективу) і приватні цілі, що формуються як поточні задачі.

Поряд зі стратегічною орієнтацією банку, що визначає успіх банківської діяльності, можна також виділити якість і кваліфікацію менеджменту, його маркетингову активність. Західні банки змогли зробити якісний стрибок в своєму розвитку завдяки налагодженому менеджменту і маркетингу.

Банківський маркетинг являє собою певний набір технічних прийомів, метою застосування яких є задоволення потреб клієнтів прибутковим для банку образом. Основні мотиви банківського маркетингу включають задоволення потреб клієнтів шляхом диференціації послуг при зацікавленості працівників в результатах свого труда для досягнення рентабельності банку. У цей час поняття маркетингу в банківській сфері включає: виявлення існуючих і потенційних ринків для надання послуг; вибір сфер найбільш вигідної пропозиції банківських послуг і визначення відповідних потреб клієнтів; встановлення стисло- і довгострокових цілей розвитку існуючих і створення нових видів послуг; пропозиція послуг таким чином, щоб зацікавити клієнтів при умові постійного контролю за якістю виконання послуг і отримання прибутку від їх проведення.

Для залучення нових клієнтів в умовах конкуренції, що посилюється банки приступають до надання і нетрадиційних послуг, в тому числі таких, як кредитування в формі овердрафту, кредитні лінії, надання клієнтам цілих наборів інформаційних матеріалів.

Нарівні з банками пропозицію банківських послуг на ринку здійснюють різні фінансово-кредитні інститути, але основними дійовими особами на ринку банківських послуг виступають комерційні банки, особливо банки-лідери, цілі функціонування яких визначаються з позиції їх прибутковості і ліквідності.

Термін «ліквідність» (від лати. liquidus - рідкий, текучий) буквально означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей і інших активів в грошові кошти. Ліквідність банку нерідко визначають як здатність банку придбавати готівку кошти в Центральному банку РФ або банках - кореспондентах по розумній ціні. Загалом ліквідність банку передбачає можливість продавати ліквідні активи, придбавати грошові кошти в централь62

ном банку і емітувати акції, облігації, депозитні і ощадні сертифікати, інші боргові інструменти.

Термін «платоспроможність» включає здатність юридичної або фізичної особи своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання, витікаючі з торгових, кредитних або інакших операцій грошового характеру. Таким чином, ліквідність виступає як необхідна і обов'язкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої вже бере на себе не тільки саму юридичну або фізичну особу, але і певний зовнішній орган нагляду і контролю.

Платоспроможність трактується як здатність банку в належні терміни і в повній сумі відповідати за своїми зобов'язаннями (перед вкладниками - по виплаті депозитів, акціонерам - по виплаті дивідендів, державі - по сплаті податків, персоналу - по виплаті заробітної плати).

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов'язань по пасиву. Ліквідність банку визначається сбалансированностью активів і пасивів балансу банку, мірою відповідності термінів розмішаних активів і залучених банком пасивів.

Ліквідність - найважливіша якісна характеристика діяльності банку, що свідчить про його надійність і стабільність. Для забезпечення ліквідності банку необхідно формувати таку структуру балансу, при якій активи можуть своєчасно перетворюватися в грошові кошти, не втрачаючи при цьому своєї вартості, по мірі затребування пасивів. Структура ліквідних активів банку має вигляд: грошова готівка в касі банку (рублі і іноземна валюта); дорогоцінні метали; залишки коштів на кореспондентському рахунку в Центральному банку РФ; цінні папери уряду; позики, надані банком, термін погашення яких наступає протягом найближчих 30 днів; інші платежі на користь банку, належні переліку в ці терміни.

Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

У сучасній економічній літературі існують два підходи до характеристики ліквідності. Ліквідність можна розуміти як «запас» або як «потік». «Запас» характеризує ліквідність банку на певний момент часу, його здатність відповісти за своїми поточними зобов'язаннями, особливо по рахунках до запитання.

Найбільше значення придбаває не тільки оцінка ліквідності - «потоку», але і оцінка ліквідності - «прогнозу».

Для оцінки сукупної ліквідності комерційного банку треба в системі розглядати стаціонарну ліквідність («запас»), поточну ліквідність («потік») і перспективну ліквідність («прогноз»).

На ліквідність і платоспроможність комерційного банку впливає ряд чинників, які можна розділити на макроекономічні і микроекономические.

До основних макроекономічних чинників, що визначають ліквідність і платоспроможність комерційного банку, можна віднести: геополітичну і макроекономічну обстановку в країні: сукупність законодавчих, юридичних і правових норм банківської діяльності; структуру і стабільність банківської системи; стан грошового ринку і ринку цінних паперів і інш.

Крім того, на ліквідність і платоспроможність комерційного банку впливають микроекономические чинники, з яких до числа основних можна віднести: ресурсну базу комерційного банку, якість інвестицій, рівень менеджменту, а також функціональну структуру і мотивацію діяльності банку.

Потрібно відмітити, що чинники впливають в комплексі, причому взаємозв'язок спостерігається як в їх окремих групах, так і між групами.

У зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяється на первинний і повторний. Первинний резерв ліквідності розглядається як головне джерело ліквідності банку. При цьому в балансових звітах в ролі первинних резервів фігурують активи, що включаються в статтю «готівка, і заборгованість інших банків», куди входять кошти на рахунках обов'язкових резервів, кошти на кореспондентських рахунках (внесках) в інших комерційних банках, готівка в сейфі і чеки, а також інакші платіжні документи в процесі інкасування. Частка первинних резервів оцінюється відношенням готівки активів до суми внесків або до суми всіх активів. Повторні резерви ліквідності - високоліквідні прибуткові активи, які з мінімальною затримкою і незначним ризиком втрат можна перетворити в готівку кошти. До них відносяться активи, які звичайно складають портфель урядових цінних паперів і в деяких випадках - кошти на позикових рахунках. Основне призначення повторних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.

Кожний комерційний банк прагне створити мінімальний резерв ліквідних коштів і забезпечити максимальний кредитний потенціал, виходячи з своєї ліквідності, надійності, прибутковості.

Ліквідність тісно

64

пов'язана з прибутковістю банку, але в більшості випадків досягнення високої ліквідності суперечить забезпеченню більш високої прибутковості. Найбільш раціональна політика комерційного банку в області управління ліквідністю складається в забезпеченні оптимального поєднання ліквідності і прибутковості. Ризик постійно супроводить банківській діяльності. Ризики можуть бути як чисто банківськими (внутрішніми), пов'язаними з функціонуванням кредитного інституту, так і зовнішніми, або загальними. Найважливішим способом подолання або мінімізації ризиків служить їх регулювання, т. е. підтримка оптимальних співвідношень ліквідності і платоспроможність банку в процесі управління його активами і пасивами.

Високий рівень прибутковості, як правило, пов'язаний з високо ризиковими операціями.

Політика банку повинна полягати в тому, щоб досягнути рівноваги (оптимального співвідношення) між ризиком і доходом банку. Рівновага в найближчій перспективі, або короткострокова рівновага, являє собою співвідношення між ліквідністю і прибутковістю. Чим вище ліквідність банку, тим нижче прибутковість, і навпаки: чим нижче ліквідність, тим вище очікуваний прибуток і обов'язково ризик. Рівновага у віддаленій перспективі, або довгострокова рівновага, передбачає, що чим вище ліквідність, тим міцніше фінансове становище банку, його капітальна база. Навпаки, чим нижче ліквідність, тим менш стійкий банк, менше його капітальна платоспроможність.

Більш стійкі в фінансовому відношенні банки, що піклуються про свою ліквідність і платоспроможність, пропонують відсоток по внесках не вище за среднеотраслевого. Високий відсоток по строкових внесках і депозитах фізичних і юридичних осіб свідчить про те, що комерційний банк володіє нестабільною ресурсною базою, недостатньою для ефективних кредитних вкладень. Такий банк старається розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення сторонніх депозитів, пропонуючи вкладникам підвищену процентну ставку. Але залучення ресурсів по підвищеній процентній ставці передбачає і здійснення вкладень під більш високий відсоток, т. е. вкладення, як правило, більш ризикові, і вкладники замість прибутку можуть втратити і сам депозит у разі краху банку.

Прибутковість і ліквідність банків не досягаються автоматично. Очевидним розв'язанням проблеми залучення дешевих і розміщення дорогих ресурсів є проведення такої політики банку, яка може принести найвищий дохід при розумному, з точки зору керівництва банку, рівні ризику. З одного боку, керівництво банку, акціонери (пайовики) останнього зацікавлені в більш високих доходах, які можуть бути отримані за рахунок вкладення коштів в довгострокові проекти, цінні папери сумнівної якості і т. п. Однак подібні дії неминуче погіршують ліквідність банку, необхідну при вилученні внесків і для задоволення законного попиту на кредит. Нездатність же банку задовольнити обгрунтовані і законні потреби клієнтів приведе до негайної втрати банком вигідних контрактів, ослабленню його конкурентних позицій і до можливого краху банку як життєздатного суб'єкта ринкових відносин. Таким чином, з іншого боку, подібні операції комерційних банків можуть поставити під сумнів платоспроможність, ліквідність і стійкість банківської системи загалом.

Основним методом управління ліквідністю і платоспроможністю російських комерційних банків (з позицій внутрішнього і зовнішнього аудиту) є дотримання ними економічних нормативів Банку Росії.

Аналіз доходів і витрат банку дає можливість вивчення результатів діяльності комерційного банку, а, отже, і оцінки ефективності його як комерційного підприємства.

66

Як визначити поняття «банківська система»?

Якими ознаками характеризується банківська система?

У чому відмінність між розподільною (централізованої) і ринковою банківською системою?

Які елементи банківської системи?

Які види банків входять в банківську систему?

Що таке банківська інфраструктура?

Які макроекономічні і політичні чинники впливають на хід історичного розвитку банківської системи?

Як ви визначите суть банку? У чому його специфіка?

Що є головним в суті банку?

Перерахуйте функції банку, в чому їх специфіка?

У чому ви бачите роль банку?

Які особливості побудови банківських систем країн з розвиненою ринковою економікою?

У чому основні особливості організації банківських систем зарубіжних країн?

Яка банківська система Росії? Проблеми її розвитку в XX в.?

Які напрями її подальшого вдосконалення?

Як виникли центральні банки?

Які задачі виконують центральні банки?

Які функції виконують центральні банки?

Які функції Центрального банку РФ?

Які способи і інструменти грошово-кредитного регулювання?

Як визначити рівень законодавчого забезпечення діяльності комерційних банків?

Які основні операції комерційних банків?

Які у слуги банків набули найбільшого поширення в сучасній російській банківській практиці?

У чому складається зміст поняття «ліквідність банку»?

Яким чином рівень ризику впливає на ефективність (прибутковість) банківської діяльності?

Чому для російських комерційних банків питання підвищення якості менеджменту і маркетингу особливо актуальні в сучасних умовах переходу до ринку?

Що являє собою поняття «банківська система» і якими ознаками вона характеризується?

Чим відрізняються розподільна і ринкова банківські системи?

Назвіть елементи банківської системи і види банків, вхідні в банківську систему.

Які чинники впливають на хід історичного розвитку банківської системи?

У чому на Вашій думку специфіка суті банку?

Що є головним в суті банку?

Перерахуйте функції банку, назвіть їх специфіку.

У чому ви бачите роль банку в розвитку економіки країни?

Які особливості побудови банківських систем країн з розвиненою ринковою економікою?

Назвіть основні особливості організації банківських систем зарубіжних країн.

Охарактеризуйте банківську систему Росії, розкрийте проблеми її розвитку в XX в.

Як, на Вашій думку, виникли центральні банки? Які задачі і функції вони виконують?

Назвіть способи і інструменти грошово-кредитного регулювання.

Назвіть основні операції комерційних банків.

Назвіть слуги, що надаються банками в Росії.

Поясніть поняття «ліквідність банку», яким чином рівень ризику впливає на ефективність (прибутковість) банківської діяльності?

Чому для російських комерційних банків питання підвищення якості менеджменту і маркетингу особливо актуальні в сучасних умовах переходу до ринку?

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

Вексель і вексельне звертання в Росії: Практична енциклопедия.- М.: Концерн «Банківський Діловий центр», 1998.

Цивільний кодекс РФ. Ч. 1.- М.: Юриздат, 1995.

Цивільний кодекс РФ. Ч. 2.- М.: Юриздат, 2000.

Про Центральний банк Російській Федерації (Банку Росії): Федеральний закон // Відомості З'їзду народних депутатів РСФСР і Верховної Ради РСФСР.- 1990.- №27; Збори законодавства РФ.- 1995.-№18; 2001.-№26.

Про банки і банківську діяльність: Федеральний закон // Відомості З'їзду народних депутатів РСФСР і Верховної Ради РСФСР.- 1990.- №27; Збори законодавства РФ.- 1996.- № 6; 1998.- № 31; 1999.-№28; 2001.-№26.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

Гроші. Кредит. Банки: Підручник / Під ред. О. І. Лаврушина. Ізд. Друге, перероблене і доповнене, М.: Фінанси і статистика, 2004 р.

Додаткова:

Банки і банківська справа /Під ред. І. Т. Балабанова.- СПб: Питер, 2002.

Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів /Е. Ф. Жуков, Л. М. Максимова, А. В. Печникова і інш.; Під ред. ак. РАЕН Е. Ф. Жукова.- 2-е изд., перераб. і доп.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

Жарковская Е., Оренді І. Банковськоє справа: Курс лекций.- М.: ИКФ Омега-Л, 2002.

Концептуальні основи розвитку банківської системи Россиї.- Москва: АРБА, 2000.

Лаврушин О. И. Проблеми реформування банківської системи Росії//Бізнесу і банки.- 2001.- № 1-2.

Свиридов О. Ю. Деньги, кредит, банки.- Ростов-на-Дону: Фенікс, 2001. (Серія «Підручники, учбові допомоги»),

Семенов С. К. Економіка Росії і банки//Фінансів і кредит.- 15 (105).- 2002 авг.- серпень.

Фетисов Г. Г. Методологичеськиє основи формування стійкості банківської системи//Фінансів і кредит.- 15 (105).- 2002 авг.- серпень. 1У. Проблеми охорони здоров'я в Росії.: Оцінюючи організацію охорони здоров'я в Росії, нагадаємо, що її:  1У. Проблеми охорони здоров'я в Росії.: Оцінюючи організацію охорони здоров'я в Росії, нагадаємо, що її основи закладені в умовах планової економіки, коли усупільнювати переважну частину вартості створеного продукту. Тоді у вигляді заробітної плати люди отримували лише 14-19%стоимости
7. Проблеми захисту учасників карного судочинства:  7. Проблеми захисту учасників карного судочинства: Боротьба із злочинністю в сучасних умовах вимагає абсолютно нового підходу до коштів і способів збирання інформації для розкриття і розслідування злочинів. Зараз все частіше доводиться стикатися з тим, що не тільки свідки, але
з 5. Проблеми відшкодування збитку, заподіяного екологічним:  з 5. Проблеми відшкодування збитку, заподіяного екологічним правопорушенням: Особливість ековреда полягає в тому, що виявити шкідливі наслідки, заподіяні конкретним екологічним злочином (правопорушенням) по відношенню до атмосферного повітря, водним ресурсам, надзвичайно скрутно. По-перше, не
з 4. Проблеми впровадження ювенальной юстиції в сучасній Росії:  з 4. Проблеми впровадження ювенальной юстиції в сучасній Росії: Неясність підходу держави загалом до впровадження ювенальной юстиції. З одного боку, як вже було показано, різні федеральні державні органи вельми позитивно висловлюються відносно впровадження ювенальной юстиції в Росії, в ряді
1. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНИЗАЦИОННИМИПРОЕКТАМИ: Управління проектами (УП) як самостійний розділ теорії:  1. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНИЗАЦИОННИМИПРОЕКТАМИ: Управління проектами (УП) як самостійний розділ теорії управління соціально-економічними системами, що вивчає ефективні методи, форми і кошти управління змінами, з'явився на початку 80-х років 20-го віку (новной формальний апарат
Проблеми технічного регулювання в будівельному комплексі і:  Проблеми технічного регулювання в будівельному комплексі і зовнішньоекономічна конкуренція при вступі Росії в ВТО: М. І. Кайков, С. Т. Фролов (Москва) Після вступу Росії в ВТО на російський ринок прийдуть міжнародні корпорації і посилять конкуренцію у всіх областях промисловості, почнеться активне освоєння вітчизняного ринку іноземними компаніями. Як
ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА І:  ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА І ПРАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС: У країні відбувається посилений процес оновлення природоохоронного законодавства. Діючі в цей час законодавчі і інші акти, регулюючі відносини по використанню і охороні природних багатств, не тільки не сприяють