На головну сторінку   Всі книги

Суть і структура власних коштів підприємства. Управління власним капіталом. Управління власним капіталом

Належні господарюючому суб'єкту кошти, що авансуються ним в створення чистих активів підприємства, складають власний капітал. Величина власного капіталу також є одним з головних показників ефективності і економічного потенціалу підприємства.

Власні кошти розподіляються між власними внеоборотними і власними оборотними активами. Звичайно загальна сума власних коштів перевищує величину внеоборотних активів. Власний капітал включає в себе акціонерний капітал, інвестування і нерозподілений прибуток. Власний капітал розраховується як сума статутного, додаткового, резервного капіталів і належних суспільству грошових фондів. Формування власного капіталу починається в момент установи підприємства. Надалі нарощування власного капіталу здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх, власних і позикових коштів. Головним джерелом виступає прибуток підприємства, а в її складі - фонд накопичення підприємства. Крім прибутку джерелом поповнення власних коштів є випуск акцій, приріст стійкості пасивів, позикові кошти, кредиторська заборгованість і інш.

Управлінню власним капіталом повинно передувати вивчення ефективності управління ним в попередньому періоді. Аналіз необхідний для визначення резервів формування власних коштів. Управління власним капіталом передбачає управління процесом його формування, підтримки і ефективного використання, т. е. управління вже сформованими активами. Це передбачає як управління власним капіталом загалом, так і управління його структурними елементами.

Рентабельність - відносний показник ефективності виробництва, що виражає міру прибутковості продукції, що випускається Осн. показники рентабельності:

1. Рентабельність продукції (витрат) Рпр визначається як відношення прибутку від реалізації продукції Пр до повної із/з реалізованої продукції З: Рпр = Пр/З *100%.

Цей показник хар-ет вихід прибутку в процесі реалізації продукції на ед. витрат в осн. деят-ти підприємства.

2. Рентабельність продажу: (ROS) опред-ця як відношення прибутку від реалізації Пр до виручки від реалізації без податків, що включаються в ціну продукції В: ROS = Пр/В*100%

Характеризує прибутковість осн. деят-ти підприємства використовується для контролю над взаємозв'язком м/у цінами, кол-вом реалізованого товару і величиною витрат виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (ROA) опред-ця як відношення прибутку (балансової і чистої) Пб або Пч до середньої величини активів за опр. період Аср: ROA = Пб (або Пч)/Аср*100%.

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталів на різних підприємствах і в галузях, дає загальну оцінку прибутковості вкладеного у виробництво капіталу (власного, позикового або що залучається на довгостроковій основі).

Рентабельність активів = твору рентабельності продажу і оборотності активів (Оа): ROA = ROS - Оа - це взаємозв'язок м/у розміром прибутку, що міститься в ціні продукції і швидкістю обороту активів.

Чим вище частка прибутку в ціні, тим більше д. би. швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. Чим нижче швидкість обороту, тим більше д. би. частка прибутку в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів Рота п. з. відношення чистого прибутку підприємства Пч до середньої величини поточних активів (обор, ср.) Ат. ср.: Рота = Пч/Ат. ср.*100%.

Характеризує величину прибутку, отриманого з кожного рубля, вкладеного в поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу ROE визначається як відношення чистого прибутку Пч до ср. величині собств. капіталу підприємства Кс за опр. період: ROE = Пч/Кс*100%.

Характеризує ефективність використання собств. ср. акціонерів, т. е. величину прибутку, отриману на кожний рубель вкладень акціонерів в дане підприємство і що залишається в розпорядженні підприємства.

Власні фин-е ср-ва:

Резервний фонд - созд-ця п\п на випадок припинення їх деят-ти для покриття КЗ. Явл-ця обязат-м для АТ, коопер-в і п\п з иностр-мі инв-мі.

Ам-е відрахування - стійке джерело фин-х рес-в, образ-ця в рез-ті перенесення ст-ти ОФ і НМА на ст-ть продукту і сост-т Ам-й фонд. Все їм-у належне Ам-і об'єднане в 4 катег-і: 1. Будівлі, сооруж-я і їх стр-е компоненти (5%); 2. Легковий а\т, легкий вантажний а\т, конторське оборуд-е і меблі, комп-я техніка, инф-е сис-и і сис-и обробки даних (25%); 3. Технологич-е, енерг-е, трансп-е і інакше оборуд-е (15%); 4. НМА.

Фонд накопичення - джерело ср-в п\п, аккумулир-й прибуток і др-е ист-ки для створення нового им-ва, преобрет-я ОФ, оборотних ср-в, слідів-але, фонд показ-т зростання стану п\п.

Управление джерелами коштів. Передбачає пошук відповідей на питання: звідки брати кошти і яка оптимальна структура джерел фінансування (співвідношення власних і позикових джерел). Передбачає пошук і мобілізацію джерел коштів, для забезпечення діяльності компанії, а також ведіння фінансових розрахунків з всіма контрагентами, що мають інтерес до даного об'єкта (державою, власниками, інвесторами, кредиторами і інш.).

Діяльність будь-якої компанії можлива лише при наявності джерел її фінансування. Вони можуть розрізнюватися за своєю економічною природою, принципам і способам виникнення, способам і термінам мобілізації, тривалості існування, міри керованості, привабливості з позиції тих або інакших контрагентів і т. п. Однак, ймовірно, найбільш важливою характеристикою джерел коштів є ст-ть капіталу. Значення концепції вартості капіталу складається в тому, що обслуговування того або інакшого джерела обходиться компанії не однаково. Кожне джерело фінансування має свою ст-ть. Ст-ть капіталу показує мінімальний рівень доходу, необхідного для покриття витрат по підтримці даного джерела і що дозволяє не виявитися в збитку. Не випадково кількісна оцінка вартості капіталу має ключове значення в аналізі інвестиційних проектів і виборі альтернативних варіантів фінансування діяльності компанії. 8.1 Суть ВБФ: ВБФ - Д. відношення, пов'язані з перерозподілом і використанням:  8.1 Суть ВБФ: ВБФ - Д. відношення, пов'язані з перерозподілом і використанням Ф. рес-ов гос-ва для забезпечення потреб суспільства, не включених до бюджету на основі оперативної самостійності і суворої відповідності цільовому призначенню. ВБФ з'явилися в
9.1. Суть ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН І ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ:  9.1. Суть ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН І ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ : Валютні відносини - це грошові економічні відносини, що реалізовуються за допомогою міжнародних розрахунків. Це зумовлене тим, що національна грошова одиниця будь-якої країни являє собою її валюту. Відповідно, розрізнюють національну і
9.3. Суть валютного курсу, його необхідність, види і котировання:  9.3. Суть валютного курсу, його необхідність, види і котировання : Міжнародні розрахунки неможливі без обміну валюти однієї країни на валюти інших країн. Цей обмін проводиться по певному співвідношенню, що отримало назву валютний курс. Однак, еволюція суті грошей змінила і суть валютного курсу, в
8.1. Суть управління ризиками: Динамізм мінливості умов, в яких працюють фірми,:  8.1. Суть управління ризиками: Динамізм мінливості умов, в яких працюють фірми, відкриває для них безліч можливостей, але одночасно зумовлює ряд складних і багатоманітних проблем, які не можна вирішити при традиційних підходах до менеджменту господарської і
Суть цінних паперів, їх функції. Економічні характеристики:  Суть цінних паперів, їх функції. Економічні характеристики цінних паперів.: Суть ринку цінних паперів визначається його функціями: інвестиційна функція, тобто освіта і розподіл інвестиційних фондів, необхідних для розширеного відтворювання і технічного прогресу; переділ власності з допомогою
Суть і цілі монетарної політики : Монетарна (кредитногрошовий) політика являє собою заходи:  Суть і цілі монетарної політики : Монетарна (кредитногрошовий) політика являє собою заходи з регулювання грошового ринку з метою стабілізації економіки. Монетарна політика тому є різновидом стабілізаційної (антициклічної) політики. Вона направлена на
17. Суть і типи грошових систем: Грошові системи - це форма організації грошового обігу в:  17. Суть і типи грошових систем: Грошові системи - це форма організації грошового обігу в країні, що склався історично і закріплена національним законодавством. Грошові системи розрізнюються по: I. вигляду грошових одиниць: 1. із законодавче фіксованим змістом