На головну сторінку   Всі книги

ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ І ЇХ СУТЬ

«Сукупність всіх економічних процесів, що здійснюються в суспільстві на основі діючих в йому майнових відносин і організаційних форм, являє собою економічну систему цього суспільства»[1].

Зрозумівши суть системи, можна зрозуміти багато які закономірності господарського життя суспільства.

Основними елементами економічної системи є соціально-економічні відносини, що базуються на чому склався в кожній економічній системі формах власності на економічні ресурси і результати господарської діяльності; організаційні форми господарської діяльності, господарський механізм, т. е. спосіб регулювання економічної діяльності на макроекономічному рівні, конкретні економічні зв'язки між господарськими суб'єктами. Макконнелл К. Р. і Брю С. Л. зазначають, що «індустріально розвинені країни світу в основному розрізнюються по двох ознаках: 1) за формою власності на засоби виробництва і 2) за способом, за допомогою якого координується і справляється господарська діяльність»[2].

У останні півтори-два сторіччя в світі діяли різні типи економічних систем: дві ринкові системи, в яких домінує ринкове господарство, - ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) і сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм) і дві неринкові системи - традиційні і адміністративно-командні. У рамках тієї або інакшої економічної системи існують багатоманітні моделі економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Розглянемо характерні риси основних типів економічних систем

А) Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм).

Хоч ця система склалася в XVIII в. і припинила своє існування в кінці XIX у.- в перших десятиріччях ХХ в. (в різних країнах по-різному), однак дуже багато які її елементи увійшли в сучасну ринкову систему.

Відмінними рисами цієї економічної системи були:

приватна власність на інвестиційні ресурси;

ринковий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований на вільній конкуренції;

наявність безлічі самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту і товару.

Однією з головних передумов чистого капіталізму виступає особиста свобода всіх учасників економічної діяльності, не тільки капіталіста-підприємця, але і найманого працівника. Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто мав капітал. Був досягнутий новий рівень розвитку «людського чинника», головної продуктивної сили суспільства. Найманий працівник і капіталіст-підприємець виступали як юридично рівноправні агенти ринкових відносин. Поняття «вільний найманий працівник» передбачає право вільного вибору покупця робочої сили, місця її продажу, т. е. свободу пересування в межах ринку труда

Який механізм рішення фундаментальних задач економічного розвитку в економічній системі, що розглядається? Вони вирішуються опосередковано, через ціни і ринок. Коливання цін, їх більш високий або низький рівень служать індикатором суспільних потреб. Орієнтуючись на кон'юнктуру ринку, рівень идинамику цін, товаровиробник самостійно вирішує проблему розподілу всіх видів ресурсів, виробляючи ті товари, які користуються попитом на ринку.

Підприємці прагнуть отримувати все більший дохід (прибуток), гранично економно використати природні, трудові і інвестиційні ресурси і максимально широко реалізовувати такий ресурс, як свої творчі і організаційні (так звані підприємницькі) здібності у вибраній ними сфері діяльності, що служить могутнім стимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливості частої власності.

Б) Сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм).

У порівнянні з всіма попередніми ринкова система виявилася найбільш гнучкою: вона здатна перебудовуватися, пристосовуватися до внутрішніх і зовнішніх умов, що змінюються.

У другій половині нинішнього сторіччя, коли широко розвернулася науково-технічна революція і стала особливо швидко розвиватися виробнича і соціальна інфраструктура, держава стала набагато активніше впливати на розвиток національної економіки. У зв'язку з цим змінився господарський механізм, організаційні форми господарської діяльності і економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами (див. таблицю 2., в якій вказані деякі відмінності сучасною капіталізму від чистого капіталізму).

Таблиця 2. Відмінності сучасного капіталізму від чистого капіталізму

Основні риси

Капіталізм 18 - 19 віків

Капіталізм другої

половини 20 віку

Масштаби усупільнення виробництва

Усупільнення виробництва в

рамках підприємства

Усупільнення і одержавлення частини господарства в національному інтернаціональному масштабах

Переважаюча форма власності Економічна діяльність одноосібних підприємців-капіталістів

Економічна діяльність на базі колективної приватної і державної власності

Регулювання економіки

Саморегулювання індивідуальних капіталів на основі вільного ринку при слабому втручанні держави

Активне державне регулювання економіки для стимулювання споживчого попиту і пропозиції, запобігання кризам і безробіттю

Соціальні гарантії

Соціальна незахищеність громадян у разах хвороби і старості

Створення фондів соціального страхованияи соціального забезпечення

В розвиненій ринковій економіці істотні зміни зазнає господарського механізму. Планові методи господарювання отримують подальший розвиток в рамках окремих фірм у вигляді маркетингової системи управління. У той же час на макроуровне розвиток планових методів пов'язано з державним регулюванням економіки.

Задача використання ресурсів вирішується в рамках великих компаній на основі стратегічного планування з урахуванням найбільш перспективних галузей.

У той же час перерозподіл ресурсів на розвиток новітніх галузей відбувається за рахунок бюджетних асигнувань, державних загальнонаціональних і міждержавних програм, проведення НИОКР в пріоритетних напрямах НТР. Наприклад, в цей час реалізовуються загальноєвропейські програми «Еврика», «Еспріт» і інш.

Нарешті, задача розподілу створеного валового національного продукту вирішується не тільки на основі традиційно чого склався форм, але і доповнюється виділенням вага великих ресурсів як великими компаніями, так і державою для вкладень і розвинено «людською чинника»: фінансування систем освіти, в тому числі перепідготовки працівників різної кваліфікації, вдосконалення медичного обслуговування населення, соціальні потреби.

На соціальне забезпечення, реалізацію численних програм «боротьби з бідняцтвом» в цей час прямує не менше за 30 - 40 % всіх державних бюджетних асигнувань в розвинених країнах з ринковою економікою.

У) Традиційна система.

У економічно слаборазвитих країнах існує традиційна економічна система. Цей тип економічної системи базується на відсталій технології, широкому поширенні ручного труда, многоукладностиекономики.

Многоукладность економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми, засновані на громадському колективному господарюванні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має дрібнотоварне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси і особистому труді їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне товарне виробництво пред'явлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

У умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці країн, що розглядаються часто грає іноземний капітал.

У житті суспільства переважають освячені повіками традиції і звичаї, релігійні і культурні цінності, кастове і станове ділення, стримуючи соціально-економічний прогрес.

Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держав. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного доходу, держава направляє кошти на розвинено інфраструктура і надання соціальною підтримки найбіднішим верствам населення.

Г) Адміністративно-командна система (централизованно-планова, комуністична).

Ця система панувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи і ряді азіатських держав. Характерними рисами адміністративно-командної системи є суспільна (а в реальності державна) власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і бюрократизация економіки в специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму.

Господарський механізм адміністративно-командної системи має ряд особливостей. Він передбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центра - вищих ешелонів державної влади, що зводить на немає самостійність господарських суб'єктів. По-друге: держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адміністративно-розпорядливих методів, що підриває матеріальну зацікавленість в результатах труда.

При надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизация господарського механізму і економічних зв'язків. За своєю природою бюрократичний централізм не здатний забезпечити зростання ефективності господарської діяльності. Гігантські монополії, що затвердилися у всіх областях народного господарства і що підтримуються міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції не піклуються про впровадження новинок техніки і технології. Для дефіцитної економіки, що породжується монополізмом характерна відсутність нормальних матеріальних і людських резервів на випадок порушення сбалансированности народного господарства.

У країнах з адміністративно-командною системою рішення загальноекономічних задач мало свої специфічні особливості. Відповідно до ідеологічних установок, що панували задача визначення об'єму і структури продукції вважалася дуже серйозною і відповідальною, щоб передати її рішення самим безпосереднім виробникам - промисловим підприємствам, колгоспам і радгоспам.

Тому структура суспільних потреб визначалася безпосередньо центральними плановими органами. Однак оскільки деталізувати і передбачувати зміну суспільних потреб в таких масштабах принципово неможливо, ці органи керувалися переважно задачею задоволення мінімальних потреб.

Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснювалося без участі безпосередніх виробників і споживачів, відповідно до зазделегідь вибраних як «суспільні» цілями і критеріями на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів відповідно до ідеологічних установок, що панували прямувала на розвиток військово-промислового комплексу.

Розподіл створеної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувався центральними органами за допомогою вживаної тарифної системи, а також централизованно нормативів коштів, що затверджуються в фонд заробітної плати. Це вело до переважання зрівняльного підходу до оплати труда.

Відмітною особливістю розподілу продукції в адміністративно-командній системі було привілейоване положення партійно-державної еліти.

Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до досягнень НТР і нездатність забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку зробили неминучим корінні соціально-економічні перетворення у всіх колишніх соціалістичних країнах. Стратегія економічних реформ в цих країнах визначається законами розвитку світової цивілізації. Тема 16. Фінансово-правове регулювання ринку цінних паперів:  Тема 16. Фінансово-правове регулювання ринку цінних паперів: Ознайомлення з цією темою потрібно починати з гл. 23 Підручники. Студенту необхідно уясняти, що цінні папери і їх звертання в тій або інакшій мірі є об'єктом правового регулювання декількох галузей права: цивільного, господарського,
Тема 14. ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:  Тема 14. ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: 1. Банківська система РФ: поняття, структура. 2. Банк Росії. Правовий статус, його особливості, задачі, повноваження, функції. 3. Повноваження Банку Росії по регулюванню і нагляду за діяльністю кредитних організацій. 4. Поняття кредитною
Тема 4. Фінансово-кредитна система РФ: Органи, що здійснюють фінансову діяльність держави, їх:  Тема 4. Фінансово-кредитна система РФ: Органи, що здійснюють фінансову діяльність держави, їх класифікація. Система, правове положення і функції фінансових органів РФ. Міністерство фінансів РФ. Федеральне казначейство. Міністерство фінансів (фінансове управління) суб'єкта РФ.
Тема 12. Фінансове забезпечення виборчого процесу:  Тема 12. Фінансове забезпечення виборчого процесу: План заняття 1. Поняття і порядок фінансування виборів. 2. Виборчий фонд: поняття, джерела формування і порядок витрачання грошових коштів. 3. Перевірка відомостей про доходи і майно, представлені кандидатами. 4. Фінансова
Тема 5. Фінансова система держави: Поняття фінансової системи неоднозначне. Розрізнюють функціональну і:  Тема 5. Фінансова система держави: Поняття фінансової системи неоднозначне. Розрізнюють функціональну і інституційну фінансові системи. Під функціональною фінансовою системою розуміють сукупність фінансових відносин. Під інституційною фінансовою системою розуміють
Тема 7. Фінансова політика: 1. Вправа (письмова відповідь): Розкрийте суть фінансової:  Тема 7. Фінансова політика: 1. Вправа (письмова відповідь): Розкрийте суть фінансової політики держави, спільні і специфічні риси на окремих етапах в XX в. Відповідь: Перше десятиріччя XX в. аж до першої світової війни ідентичні фінансовій політиці 1924-1928 рр.
ТЕМА №5. Емісія і випуск грошей в господарський оборот:  ТЕМА №5. Емісія і випуск грошей в господарський оборот: Грошова маса Поняття емісії грошей Емісія безготівкових грошей Готівково-грошова емісія - 1 - Грошова маса - це сукупність всіх грошових коштів, що знаходяться в звертанні в національному господарстві в готівковій і безготівковій формах. На об'єм