Головна   Всі книги

ТЕМА 4 ФОРМА ДЕРЖАВИ

4.1. Поняття й елементи форми держави

Категорія "форма держави" відображає особливості внутрішньої організації держави, компетенцію, структуру, порядок утворення органів державної влади, особливості територіального пристрою держави, кошти і способи здійснення державної влади й ін.

У науковій літературі немає загальновизнаного визначення форми держави, що багато в чому обумовлене відсутністю єдиного підходу до кількості елементів, через які розкривається сутність форми держави.

У дорадянський період під формою держави розумілася організація вищих органів державної влади, тобто форма держави зводилася до форми правління. У радянський період переважної була позиція, відповідно до якої форма держави уключала форму правленім і форму державного устрою. Сучасні вчені в основному вважають, що форма держави розкривається через три елементи - форму державного устрою, форму правління, політичний (політико-правовий) режим.

Форма держави - це організація і пристрій державної влади, територіальне (адміністративно-територіальне чи національно-територіальне) пристрій держави і принципи взаємин між державою і його адміністративно-територіальними одиницями, а також способи і принципи здійснення державної влади.

4.2. Форма державного правління

Форма правління - елемент форми держави, що розкриває порядок організації вищих органів державної влади, їхню структуру, принципи і способи їхнього утворення і функції.

Видами форми правління є монархія і республіка.

Монархія - форма правління, де верховна влада належить одному' особі', як правило, передається в спадщину (династи-

чески). Види монархій - абсолютні й обмежені, котрі,

у свою чергу, підрозділяються на дуалістичні (конституційні)

і парламентарні.

Абсолютні монархії - форма правління, при якій монарх (государ, король, фараон, шах, князь, імператор, базилевс і ін.) - державний орган з необмеженими повноваженнями, що контролює діяльність всіх органів держави, і особа, що не несе юридичної відповідальності за недоліки правління, і яке

не може бути відсторонене від влади. У державах з такою формою правління не ре нодательной, і виконавчої, і судової влади зосереджені і руках монарха. В даний час абсолютні монархії в "чистому

виді" практично відсутні, проте, окремі вчені до таким відносять Катар, Бахрейн.

Обмежена монархія - форма правління, при якій монарх як державний орган делегує частину своїх повноважень дру

гому вищому державному органу, і як особа, підлегла законо

дательству, може бути притягнуте до відповідальності.

У дуалістичній монархії делегуються законотворчі функції парламенту, влада обмежується діяльністю парламенту, однак він зберігає контроль над урядом. На думку фахівців, часто це проміжний, перехідний період від абсолютної монархії до парламентарного. До держав з такою формою правління відносять Бутан, Бруней, Йорданію, Марокко й ін.

Парламентарна монархія - різновид обмеженої монархії, де парламент наділений широкими владними повноваженнями.

Як правило, уряд призначається парламентом і підзвітний

йому, монарх також погодить свої дії з урядом, а юриди

ческую силу його рішення здобувають лише при схваленні їхній прави

тельством. Монарх частіше виконує функції церемоніальні, ставши

ляет країну в зовнішніх зносинах (Великобританія, Бельгія, Нір

вегия, Швеція, Японія й ін.).

Республіка - форма правління, при якій влада здійснюється представницькими органами, обраними на певний строк, а вся повнота влади належить народу. Глава держави чи обирається призначається, несе юридичну відповідальність за свої дії, термін його повноважень обмежений. Республіки бувають

парламентарними, президентськими і змішаними.

У парламентарній республіці уряд займає чільну роль у системі вищих органів державної влади, має найбільш широкі повноваження. Положення президента схоже з положенням монарха в парламентарній монархії, тобто він виконує представницькі функції, а реальне керування державою здійснює уряд, однак різниця в тім, що монарх займає посаду, як правило, у спадщину, а президент обирається чи народом призначається чи урядом парламентом (Болгарія, Угорщина, Німеччина, Індія, Італія, Польща й ін.).

Президентська республіка - форма правління, при якій президент має найбільше широкі повноваження серед вищих органів державної влади, обирається народом, як правило, є главою уряду, що сам призначає і яке відповідально перед ним і йому підзвітне. Дана форма правління здійснюється на основі принципу поділу влади (США, Російська Федерація, Бразилія, Зімбабве, Мексика, Філіппіни й ін.).

В даний час існують государства, форми правління в який сполучать у собі різні елементи і не укладаються в класичні варіанти тієї чи іншої форми. У науці такі форми правління називають змішаними. Зв'язано це, в основному, із прагненнями держав, з одного боку, зберегти свою ідентичність за допомогою проходження політичним і правовим традиціям, з іншого боку - відповідати рівню розвитку суспільних відносин, світовим тенденціям, що підштовхують до викорінювання недоліків тієї чи іншої "чистої" форми правління, наприклад, схильність до авторитаризму в президентській чи республіці нестабільності уряду - у парламентарній.

У науковій літературі зустрічається обґрунтування необхідності виділення ще однієї форми правління - идеократической, коли де-юре держава чи є монархією, чи республікою, а де- факто діяльність усіх державних органів, усе життя в державі підлегла втіленню якої-небудь ідеології, релігії (Ватикан) і іншому, що визначає особливості їхнього формування і функціонування.

Республіка Бєларус, на думку одних учених, - президентська республіка, інших - змішана: Президент Республіки Бєларус є Главою держави; виконавчу владу в Республіці Бєларус здійснює Уряд - Рада Міністрів Респуб-

лики Бєларус - центральний орган державного керування;

Уряд у своїй діяльності підзвітно Президенту Республіки Бєларус і відповідально перед Парламентом Республіки Бєларус; за рішенням Президента можуть бути припинені повноваження

Ради Республіки і (чи) Палати представників у випадку нездоланного конфлікту між Президентом, Урядом і Парламентом.

4.3. Форма державного устрою

Форма державного устрою - елемент форми держави, що характеризує територіальний пристрій держави, а також характер і принципи взаємин між державою і його частинами.

За формою державного устрою всі держави поділяються на:

- прості (унітарні);

- складні (федерації).

Унітарна держава централізована і неподільне, складається з адміністративно-територіальних утворень, що підкоряються центральної влади (Великобританія, Болгарія, Фінляндія, Франція, Республіка Бєларус і ін.).

Унітарні держави поділяються на:

- симетричні-адміністративно-територіальні одиниці

мають однаковий юридичний статус (Алжир, Колумбія, Польща, Бєларусь і ін.);

- асиметричні - мають у своєму складі автономні утворення, що володіють деякими правами, відмінними від інших адміністративно-територіальних одиниць (Данія, Китай, Україна й ін.).

Федерація - єдина держава, що складається із суб'єктів (членів) федерації, що підкоряються центру, однак самостійні в рішенні окремих питань, мають своє регіональне законодавство, виконавчу і судову владу й інші органи, володіють визначеною політичною самостійністю, але не мають суверенітет (Австралія, Аргентина, США, ФРН, Росія й ін.).

До форми державного устрою деякі учені відносять ще конфедерацію, однак конфедерація - не форма державного устрою, оскільки не є державою, а являє собою сукупність декількох суверенних держав, створюваних,

i правило, для забезпечення загальних чи інтересів цілей (политиче- цих, економічних, військових) Вхідних у неї держав. Суб'єкти енфедерації мають право сецесії, тобто добровільного виходу, ледовательно, при конфедерації створюється не нова держава,

утвориться союз держав.

4.4. Політико-правовий режим

Наукою не вироблено загальновизнаного визначення полити- еского (політико-правового) режиму, а найбільш розповсюджений- ими є наступні:

- сукупність характерних для визначеного типу держави олитических відносин, застосовуваних владою коштів і методів, ложившихся відносин державної влади і суспільства, гос- одствующих форм ідеології, соціальних і класових взаимоотно- 1ений, стану політичної культури;

- характеристика властеотношений у політичної, соціально- ультурной, економічній і іншій сферах;

- сукупність методів і коштів, за допомогою яких функ- ионирует державна публічна влада.

Близьким по змісту до терміна "політичний режим" явля- тся термін "державний режим".

Раніше вони вживалися ак синоніми, у даний час вважається, що "політичний ре- ежим, що складає його основу й охоплює діяльність

[них суб'єктів політичного життя суспільства (політичні партії, |бщественние організації й ін.).

Немає єдиного підходу і до класифікації політичних режимів, [те обумовлено наступними обставинами: по-перше, на ту 1чи інший різновид політичного режиму впливають > азличние фактори: форма правління і державного устрою, : арактер законодавства, стан економіки, історичні

I правові традиції країни, менталітет народу й інше; по-друге,

лпользуется безліч основ і різна термінологія при клас- : ификації політичних режимів.

Існує безліч класифікацій політичних режимів:

- ліберальний, авторитарний;

- демократичний, автократичний, змішаний;

- американський, англійський, росіянин і т.д.;

- монократический (диктаторський), режим директорії (колективне правління), комбінований;

- однопартійний, багатопартійний;

- революційної, консервативної й іншої класифікації.

У навчальній літературі найбільш розповсюдженої виявляєте классификация, відповідно до якої всі політичні режими підрозділяють на:

- демократичний;

- авторитарний (раніше вважався проміжним між першим і останньої, у даний час - самостійний вид);

- тоталітарний.

Демократичний режим характеризується наступними ознаками: виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їхня підзвітність перед виборцями, гласність; поділ влади; ідеологічний плюралізм; вільно формовані політичні партії, що відображають соціальну диференціацію цивільного суспільства; існування і вільна діяльність опозиції; наявність у громадян реальних прав і воль і ефективний механізм їхньої реалізації; панування права.

Авторитарний режим - специфічний метод соціально- політичного керування, у якому повнота державної влади зосереджується в руках вузького кола осіб, владної еліти, що діють від імені держави в державних інтересах, з метою забезпечення державної доцільності, що сполучать тверді імперативні методи регуляції в сфері ідеології і політики з диспозитивними методу

Тоталітарному режиму властива соціальна демагогія, що проголошує права, волі і процвітання, але не володіє реальним механізмом їхнього забезпечення. У державі з тоталітарним режимом насаджуються вождізм, культ особистості, панують одна ідеологія й одна партія, відбувається зрощування державного і партійного апаратів.

Завдання для самоперевірки по темі 4

1. Заповните таблицю.

2. Виправте помилки, доповните ознаки абсолютної й обмеженої монархії.

і

3. Визначите вид республіки, виходячи з перерахованих ознак, і доповните таблицю.

Визначите вид республіки, до якого відноситься Республіка Бєларус, і внесіть у таблицю.

4. Уставте пропущене.

Чи є конфедерація формою державного устрою? Якщо необхідно, то внесіть зміни в таблицю.

5. Назвіть основні види політичних режимів, виходячи з перерахованих ознак.

Види політичних режимів -1 ? J -1 ?)

конституційне закріплення й особистість реально обмежена в

реальний механізм здійснення реалізації прав і воль, хоча вони

прав і воль людини закріплені в законодавстві

рівноправність усіх громадян -* держава переважає над правом

виборність центральних і місцевих обмеження діяльності інститутів

органів державної влади цивільного суспільства

відповідальність державних одержавлення суспільних

службовців перед законом організацій

гласність у діяльності держави мілітаризація громадського життя

6. Назвіть форми правління, що відповідають перерахованим ознакам.

Література до теми 4

1. Конституція Республіки Бєларус 1994 року (зі змінами і доповненнями, прийнятими на республіканських референдумах 24 листопада 1996 р. і 17 жовтня 2004 р.).- Мінськ: Амалфея, 2005.-48 с.

2. Про місцеве керування і самоврядування в Республіці Бєларус: Закон Респ. Бєларус, 4січн. 2010 р., № 108-3: у ред. Закону Респ. Бєларус від 22.12.2011 р. //Консультантплюс: Бєларус. Технологія Проф. [Електронний ресурс] / ТОВ "Юрспектр".- Мінськ, 2012.

3. Про Президента Республіки Бєларус: Закон Респ. Бєларус, 21 февр. 1995 р., № 3602-ХП: у ред. Закону Респ. Бєларус від 06.10.2006 р. // Консультантплюс: Бєларус. Технологія Проф. [Електронний ресурс] / ТОВ "Юрспектр".- Мінськ, 2012.

4. Про Раду Міністрів Республіки Бєларус: Закон Респ. Бєларус, 23 липня 2008 р., №424-3: у ред. Закону Респ. Бєларус від 31.12.2009 р. //Консультантплюс: Бєларус. Технологія Проф. [Електронний ресурс] / ТОВ "Юрспектр".- Мінськ, 2012.

5. Бігунів, Ю. К. Тринадцять теорій демократії/Ю. К. Бігунів, А. В. Лукашев, А. В. Пониделко.- Спб.: Бізнесу-преса, 2002.-236 с.

6. Брезгулевская, Н. В. Види федерації і моделі федералізму/ Н. В. Брезгулевская // Изв. вузів. Правознавство.- 2005.- № 3.- С. 150-162.'

7. BiumeycKi, А. Ф. Асаблівасщ палггика-прававога режиму савец- кай дзяржави і яго витою (1917-1953 р.) / А. Ф. Вшнеускь - 2-і вид., випр. і дап.- Мшск: Тесей, 2006.- 328 с.

8. Василевич, Г. А. До питання про форму правління в Бєларусі / Г. А. Василевич // Весн. Канституц. Суду Респ. Бєларус.-2006.- № 2.-С. 32-40.

9. Гребенников, В. В. Розвиток республіканської форми правління на постсоціалістичному просторі / В. В. Гребенников, Ю. А. Дмитрієв // Держава і право.- 2006.- № 7.- С. 5-13.

10. Дегтев, Г. В. Деякі теоретичні закономірності становлення інституту президентства на сучасному етапі / Г. В. Дегтев // Держава і право.- 2005.- № 2.- С. 5-12.

11. Дьоміна, Т. А. Розвиток поняття форми державного устрою в конституційних проектах Російської імперії і Конституціях СРСР / Т. А. Дьоміна // Державна влада і місцеве самоврядування.- 2010.- № 7.- С. 12-15.

12. Конюхова, И. А. Структура Російської Федерації: сучасний стан і перспективи розвитку / И. А. Конюхова//Держава і право.- 2007.- № 2.- С. 37-45.

13. Краснов, М. А. Росія як напівпрезидентська республіка: проблеми балансу повноважень (Досвід порівняльно-правового аналізу) / М. А. Краснов // Держава і право.- 2003.- № Io- С. 16-23.

14. Кудрявцев, Ю. А. Правовий режим демократичних держав і проблеми правопонимания / Ю. А. Кудрявцев // Історія держави і права.- 2005.- № 2.- С. 27-28.

15. Кушхов, И. Р. Співвідношення елементів форми держави/ И. Р. Кушхов //Державна влада і місцеве самоврядування.- 2011.-№ 6.-С. 10-15.

16. Махина, С. Н. Сутність і системні характеристики политикоправовой категорії "децентралізація" у сучасній демократичній державі / С. Н. Махина // Держава і право.- 2006.- №7.-С. 21-30.

17. Павлов, С. Ю. Суб'єкти Російської Федерації у світлі теорії ознак держави / С. Ю. Павлов // Історія держави і права.- 2010.-№2 4.-С. 26-30.

18. Серегин, А. В. Розвиток навчань про монархічну форму правління в середньовічній Європі / А. В. Серегин // Історія держави і права.- 2010.- № 22.- С. 2-4.

19. Собянин, С. С. Розмежування компетенції органів влади різних рівнів у федеративній державі / С. С. Собянин // Держава і право.- 2006.- № 12.- С. 5-11.

20. Шереметьєва, В. А. "Державний режим": проблеми теорії і типології / В. А. Шереметьєва // Державна влада і місцеве самоврядування.- 2011.- № 2.- С. 6-9.

21. Юсубов, Е. С. Методологічні основи дослідження проблем російського федералізму / Е. С. Юсубов // Конституційне і муніципальне право.- 2009.- № 24.- С. 15-18. Тема 3. Інфляція: Завдання. З метою оцінки рівня інфляції в країні визначите: Варіант:  Тема 3. Інфляція: Завдання. З метою оцінки рівня інфляції в країні визначите: Варіант 1. Що стане з цінами на товари і послуги, якщо в сферу звертання буде введено 112,5 млрд ден. ед, при умові, що з метою забезпечення безинфляционного обігу грошей в економіці
Тема 3. Інфляція: Для кількісної оцінки інфляції використовується рівень і індекс:  Тема 3. Інфляція: Для кількісної оцінки інфляції використовується рівень і індекс інфляції. Рівень інфляції (т) показує, на скільки відсотків виросли ціни за період часу, що розглядається: т = (ДЦ / Ц) х 100%, де ДЦ - зміна ціни, ден. ед.; Ц - базове
Тема 18. Характеристика основ фінансово-правового регулювання в:  Тема 18. Характеристика основ фінансово-правового регулювання в зарубіжних країнах: Для ознайомлення з цією темою студенту рекомендується прочитати розділи 6, 7, 8 розділи 2 Підручника «Основні фінансово-правові інститути в зарубіжних країнах». При вивченні бюджетного права зарубіжних країн студенту потрібно звернути увагу на
ТЕМА 5 ДЕРЖАВА І ЦИВІЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО: 5.1. Поняття і елементи цивільного суспільства Аналіз існуючих в:  ТЕМА 5 ДЕРЖАВА І ЦИВІЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО: 5.1. Поняття і елементи цивільного суспільства Аналіз існуючого в філософській, політичній і правовій літературі численного трактування цивільного суспільства дозволяє говорити про цивільне суспільство як сукупність суспільних відносин,
Тема 11. Державний кредит: 1. Державний кредит Коли держава бере на себе:  Тема 11. Державний кредит: 1. Державний кредит Коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих фізичними і юридичними особами, воно є: а) кредитором; б) позичальником; в) гарантом. 2. Російська
Тема №11: «Державне регулювання економіки»:  Тема №11: «Державне регулювання економіки»: Бурхливий розвиток товарного господарства, розвиток процесів централізації, концентрація капіталу, його накопичення, утворення монополій, виникнення фіктивного капіталу, розвиток фінансових і інакших ринків неминуче висуває питання про необхідність
Тема: Гарантії прав і свобод несовершеннолетних:: 1. Особливості карної відповідальності і покарань:  Тема: Гарантії прав і свобод неповнолітніх: кримінально-правовий напрям: 1. Особливості карної відповідальності і покарань неповнолітніх. Правовий статус неповнолітнього потерпілого в карному праві. 2. Правове положення неповнолітніх в карному процесі. 3. Правове положення неповнолітніх в