Головна   Всі книги

Титул XVI. Про обов'язки проконсула й легата

1. Ульпиан в 1-й книзі «Обговорень». Проконсул усюди користується атрибутами влади свого рангу, після того як він покине Місто, однак свою владу він здійснює лише в тій провінції, яка йому призначена.

2 Marcianus libro primo institutionum Omnes proconsules statim quam urbem egressi fuerint habent iurisdictionem, sed non contentiosam, sed voluntariam: ut ecce manumitti apud eos possunt tam liberi quam servi et adoptiones fieri.

1. Apud legatum vero proconsulis nemo manumittere potest, quia non habet iurisdictionem talem.

3 Ulpianus libro vicensimo sexto ad Sabinum Nec adoptare potest: omnino enim non est apud eum legis actio.

4 Idem libro primo de officio proconsulis Observare autem proconsulem oportet, ne in hospitiis praebendis oneret provinciam, ut imperator noster cum patre Aufidio Severiano rescripsit. 1. Nemo proconsulum stratores suos habere potest, sed vice eorum milites ministerio in provinciis funguntur. 2. Proficisci autem proconsulem melius quidem est sine uxore: sed et cum uxore potest, dummodo sciat senatum Cotta et Messala consulibus censuisse futurum, ut si quid uxores eorum qui ad officia proficiscuntur deliquerint, ab ipsis ratio et vindicta exigatur. 3. Antequam vero fines provinciae decretae sibi proconsul ingressus sit, edictum debet de adventu suo mittere continens commendationem aliquam sui, si qua ei familiaritas sit cum provincialibus vel coniunctio, et maxime excusantis, ne publice vel privatim occurrant ei: esse enim congruens, ut unusquisque in sua patria eum exciperet. 4. Recte autem et ordine faciet, si edictum decessori suo miserit significetque, qua die fines sit ingressurus: plerumque enim incerta haec et inopinata turbant provinciales et actus impediunt.

5. Ingressum etiam hoc eum observare oportet, ut per eam partem provinciam ingrediatur, per quam ingredi moris est, et quas Graeci єтті&гцііа? appellant sive кататтхоії observare, in quam primum civitatem veniat vel applicet: magni enim facient provinciales servari sibi consuetudinem istam et huiusmodi praerogativas. Quaedam provinciae etiam hoc habent, ut per mare in eam provinciam proconsul veniat, ut Asia, scilicet usque adeo, ut imperator noster Antoninus Augustus ad desideria Asianorum rescripsit proconsuli necessitatem impositam per mare Asiam applicare каї тй рртротгохесоп ''Ефестои primam

2. Марциан в 1-й книзі «Інституцій». Усі проконсули, як тільки покинуть Місто, мають юрисдикцію, однак не по спірних справах, а по безперечним, так що в їхній присутності можна звільняти з- під влади як дітей, так і рабів і провадити всиновлення. § 1. Але в присутності легата проконсула ніхто не може звільняти з-під влади, оскільки легат не має таку юрисдикцію.

3. Ульпиан в 26-й книзі «Коментарів до Сабіну». І він не може зробити всиновлення, тому що в його присутності не відбувається леги- сакционний позов.

4. Він же в 1-й книзі « Про обов'язки проконсула». Як наказали наш імператор зі своїм батьком Авфидию Севериану, проконсул повинен опікуватися про те, щоб (не занадто) обтяжувати провінцію (вимогами) про надання житла для постою (йому і його свиті). § 1. Жоден проконсул не може мати служителів із числа своїх людей, але в провінціях їх обов'язку виконують воїни. § 2. Відправлятися (на місце служби) проконсулові, звичайно, краще без дружини, але можна із дружиною, маючи при цьому у виді, що по постанові сенату, прийнятому в консульство Котти й Мессали [104], у випадку, якщо дружини, що відправляються на службу (у провінцію) роблять правопорушення, відповідальність і покарання за це несуть їхні чоловіки. § 3. Перш ніж вступити в межі призначеної йому провінції, проконсулові слід послати едикт про своє прибуття, що містить яку-небудь рекомендацію собі самому, наприклад, що в нього нібито дружні відносини із провінціалами або споріднення з ними. Дуже важливо, щоб у цьому ж едикті було настійне прохання до провінціалів не виїжджати йому назустріч ні в якості приватних осіб, ні в якості послів, тому що повинне, щоб кожний ухвалював його у своїй батьківщині. § 4. (Проконсул) зробить правильно й відповідно до встановленого порядку, якщо він пошле едикт своєму попередникові й укаже (у ньому), у який день він вступить у межі (провінції). Адже невизначеність і несподіванка (приїзду) звичайно приводять у замішання провінціалів і заважають веденню справ. § 5. (Проконсулові) випливає, виявивши обачність, вступити в провінцію саме там, де цього вимагає звичай, і тим самим дотримати того, чого в греків називається прибуття або приплитие, тобто право певних міст першими ухвалювати, що прибувають по суші або морю (проконсулів). Адже провінціали надають великого значення тому, щоб цей звичай і прерогативи подібного роду в них зберігалися. Існує навіть такий (звичай), щоб проконсул прибував у деякі провінції тільки морем, як, наприклад, в (провінцію) Азію; аж до того, що наш імператор Антонин Август на прохання азийцев ухвалив у своєму рескрипті, що проконсулові слід обов'язково добиратися в Азію по

attingere. 6. Post haec ingressus provinciam mandare iurisdictionem legato suo debet nec hoc ante facere, quam fuerit provinciam ingressus; est enim perquam absurdum, antequam ipse iurisdictionem nanciscatur (nec enim prius ei competit, quam in eam provinciam venerit) alii eam mandare, quam non habet. Sed si et ante fecerit et ingressus provinciam in eadem voluntate fuerit, credendum est videri legatum habere iurisdictionem, non exinde ex quo mandata est, sed ex quo provinciam proconsul ingressus est.

5 Papinianus libro primo quaestionum Aliquando mandare iurisdictionem proconsul potest, etsi nondum in provinciam pervenerit. Quid enim si necessariam moram in itinere patiatur, maturissime autem legatus in provinciam perventurus sit?

6 Ulpianus libro primo de officio proconsulis Solent etiam custodiarum cognitionem mandare legatis, scilicet ut praeauditas custodias ad se remittant, ut innocentem ipse liberet. Sed hoc genus mandati extraordinarium est: nec enim potest quis gladii potestatem sibi datam vel cuius alterius coercitionis ad alium transferre, nec liberandi igitur reos ius, cum accusari apud eum non possint. 1. Sicut autem mandare iurisdictionem vel non mandare est in arbitrio proconsulis, ita adimere mandatam iurisdictionem licet quidem proconsuli, non autem debet inconsulto principe hoc facere. 2. Legatos non oportet principem consulere, sed proconsulem suum, et is ad consultationes legatorum debebit respondere. 3. Non vero in totum xeniis abstinere debebit proconsul, sed modum adicere, ut neque morose in totum abstineat neque avare modum xeniorum excedat. Quam rem divus Severus et imperator Antoninus elegantissime epistula sunt moderati, cuius epistulae verba haec sunt: «Quantum ad xenia pertinet, audi quid sentimus: vetus proverbium est: опті тосту опті ттастоте опті тара ттастис. Nam valde inhumanum est a nemine accipere, sed passim vilissimum est et omnia avarissimum». Et quod mandatis continetur, ne donum vel munus ipse proconsul vel qui in alio officio erit accipiat ematve quid nisi victus cottidiani causa, ad xeniola non pertinet, sed ad ea quae edulium excedant usum. Sed nec xenia producenda sunt ad munerum qualitatem.

морю й вступати раніше в Ефес, чому в яку або іншу провінцію. § 6. Після цього, вступивши в провінцію, проконсул повинен надати юрисдикції своєму легатові й не робити цього раніше, чим виявиться в провінції. Адже зовсім абсурдно, щоб проконсул сам, ще не одержавши юрисдикції, наділяв би іншого тем, чого в нього ще ні, оскільки він одержує юрисдикцію не раніше, чим прибуде у свою провінцію. Але навіть якщо він зробить це попередньо й, вступивши в провінцію, не перемінить свого розв'язку, те, очевидно, слід уважати, що легат має юрисдикцію, але не відтоді, коли вона була йому вручена, а з того, коли проконсул вступив у провінцію.

5. Папиниан в 1-й книзі «Питань». Іноді проконсул може делегувати юрисдикцію, якщо навіть він ще й не прибув у провінцію. Тому що що робити, якщо він по необхідності затримався в шляху, а легат значно раніше прибуде в провінцію?

6. Ульпиан в 1-й книзі « Про обов'язки проконсула». Звичайно (проконсули) доручають легатам розбір по справах, що перебувають під слідством, для того щоб вони, вислухавши арештантів, відсилали їх до проконсулів, щоб проконсул сам здійснював звільнення невинних. Але цей рід доручення є надзвичайним, адже ніхто не може передати іншому дане йому право виносити смертні вироки або призначати які-небудь інші покарання, а отже, і право звільнення обвинувачуваних у тому випадку, якщо їм не може бути пред'явлене обвинувачення в його (проконсулів) присутності. § 1. Тому що від проконсула залежить, наділяти або не наділяти (кого- або) юрисдикцією, те й позбавляти кого-небудь даної (йому) юрисдикції дозволене проконсулові ж, але він не повинен цього робити, не порадившись із принцепсом. § 2. Легатам не слід звертатися із запитами до принцепсу, а (личить звертатися) до свого проконсула, який (у свою чергу) зобов'язано відповідати на запити легатів. § 3. Повністю відмовлятися від подарунків проконсул, звичайно, не повинен, але в цьому випадку слід дотримуватися заходу, щоб, з одного боку, не проявляти дріб'язковості, відкидаючи (усе), а з іншого - не впадати в жадібність, втрачаючи почуття міри при прийманні подарунків. Божественна Північ і імператор Антонин у своєму изящнейшем листі роз'яснили це питання. От дослівно, що там написане: «Не всі, не завжди, не від усіх. Тому що не ухвалювати ні від кого - нечемність, але брати всюди - непристойність, а брати всі підряд - ненаситність». І згідно (імператорським) мандатам ні сам проконсул, ні яка-небудь офіційна особа не повинні ухвалювати в якості подарунка або дарунка або (навіть) купувати що-небудь із того, що перевищує потреба в денній їжі.

Це ставиться не до гостинців, а до всього, що виходить за межі щоденної їжі. Але й подарунки не повинні доводити до розмірів дарувань.

7 Idem libro secundo de officio proconsulis Si in aliam quam celebrem civitatem vel provinciae caput advenerit, pati debet commendari sibi civitatem laudesque suas non gravate audire, cum honori suo provinciales id vindicent: et ferias secundum mores et consuetudinem quae retro optinuit dare. 1. Aedes sacras et opera publica circumire inspiciendi gratia, an sarta tectaque sint vel an aliqua refectione indigeant, et si qua coepta sunt ut consummentur, prout vires eius rei publicae permittunt, curare debet curatoresque operum diligentes sollemniter praeponere, ministeria quoque militaria, si opus fuerit, ad curatores adiuvandos dare. 2. Cum plenissimam autem iurisdictionem proconsul habeat, omnium partes, qui Romae vel quasi magistratus vel extra ordinem ius dicunt, ad ipsum pertinent:

8 Idem libro trigensimo nono ad edictum et ideo maius imperium in ea provincia habet omnibus post principem,

9 Idem libro primo de officio proconsulis nec quicquam est in provincia, quod non per ipsum expediatur. Sane si fiscalis pecuniaria causa sit, quae ad procuratorem principis respicit, melius fecerit, si abstineat. 1. Ubi decretum necessarium est, per libellum id expedire proconsul non poterit: omnia enim, quaecumque causae cognitionem desiderant, per libellum non possunt expediri. 2. Circa advocatos patientem esse proconsulem oportet, sed cum ingenio, ne contemptibilis videatur, nec adeo dissimulare, si quos causarum concinnatores vel redemptores deprehendat, eosque solos pati postulare quibus per edictum eius postulare permittitur.

3. De plano autem proconsul potest expedire haec: ut obsequium parentibus et patronis liberisque patronum exhiberi iubeat: comminari etiam et terrere filium a patre oblatum, qui non ut oportet conversari dicatur, poterit de plano: similiter et libertum non obsequentem emendare aut verbis aut fustium castigatione. 4. Observare itaque eum oportet, ut sit ordo aliquis postulationum, scilicet ut omnium desideria audiantur, ne forte dum honori postulantium datur vel improbitati ceditur, mediocres desideria sua non proferant, qui aut omnino non adhibuerunt, aut minus frequentes neque in aliqua dignitate positos advocatos sibi prospexerunt. 5. Advocatos quoque petentibus debebit indulgere plerumque:

7. Він же в 2-й книзі « Про обов'язки проконсула». Якщо проконсул прибуде в яке-небудь місто, яке ніщо не знаменитий і не є столицею провінції, то він повинен дозволити (громадянам) довірити їхнє місто під його заступництво й прихильно вислухати (їх) похвали, тому що провінціали вважають це для себе честю, і він повинен призначити свята відповідно до прав (жителів) звичаєм, що й здавна дотримувався. § 1. Він повинен обійти храми й суспільні будинки, щоб перевірити, чи перебувають вони в гарному стані, чи справний дах і не чи вимагається (якого-небудь) іншого ремонту. А якщо почате яке-небудь будівництво, то він повинен подбати про її завершення, якщо ресурси міста це дозволяють; для чого (проконсулові) випливає, дотримуючи формальності, призначити кураторами в цих роботах сумлінних (людей), а якщо буде потрібно, то дати їм у допомогу службовців із числа військових. § 2. Оскільки проконсул наділений всеосяжною юрисдикцією, він один здійснює в (провінції) повноваження всіх осіб, які в Римі вершать суд як магістрати або в екстраординарному порядку.

8. Він же в 39-й книзі «Коментарів до едикту». Таким чином, він має у своїй провінції імперій, що перевершує будь-який інший, за винятком імператорського.

9. Він же в 1-й книзі « Про обов'язки проконсула». І немає в провінції такого (справи), яке не міг би розв'язати він сам. Однак якщо є грошовий позов, пов'язана з фиском, яка входить у компетенцію прокуратора принцепса, те проконсул зробить більш правильно, якщо не стане в це втручатися. § 1. У тих випадках, коли необхідно судова постанова, проконсул не може відразу розв'язати справа як скаргу позивача. Адже всі дела, які по який б то ні було причині вимагають судового розгляду, не можуть бути вирішені відразу як скарга. § 2. Проконсул повинен проявляти терпимість стосовно адвокатів, однак з розумом, щоб не здалося, що їм можна зневажати, - так, наприклад, йому не слід дивитися крізь пальці на тих (з них), хто є влаштовувачем або відкупниками позовів, і тільки тем повинен він дозволяти порушення судову справи, кому це дозволене його едиктом. § 3. Без судового розгляду проконсул може вирішувати наступні (справи): повеліти, щоб виявлялася повага батькам, патронам, дітям патронів, пригрозити синові, доставленому батьком, і пристрахати його, якщо відомо, що він погано поводиться, і так само втихомирити неслухняного вольноотпущенника - або впливом, або покаранням ціпками. § 4. Він також повинен стежити, щоб дотримувався певний порядок (розбору) судових клопотань, тобто щоб були вислухані побажання всіх тяжущихся й щоб не піддатися високому положенню прохачів і не поступитися нахабності, у той час як люди простого звання, або взагалі не запрошуючи адвокатів, або не підшукуючи досвідчених, що й займають досить високе положення захисників, так і не пред'являють своїх побажань. § 5. Він також

feminis vel pupillis vel alias debilibus vel his, qui suae mentis non sunt, si quis eis petat: vel si nemo sit qui petat, ultro eis dare debebit. Sed si qui per potentiam adversarii non invenire se advocatum dicat, aeque oportebit ei advocatum dare. Ceterum oprimi aliquem per adversarii sui potentiam non oportet: hoc enim etiam ad invidiam eius qui provinciae praeest spectat, si quis tam impotenter se gerat, ut omnes metuant adversus eum advocationem suscipere.

6. Quae etiam omnium praesidum communia sunt et debent et ab his observari.

10 IDEM libro decimo de officio proconsulis Meminisse oportebit usque ad adventum successoris omnia debere proconsulem agere, cum sit unus proconsulatus et utilitas provinciae exigat esse aliquem, per quem negotia sua provinciales explicent: ergo in adventum successoris debebit ius dicere. 1. Legatum suum ne ante se de provincia dimittat, et lege Iulia repetundarum et rescripto divi Hadriani ad Calpurnium Rufum proconsulem Achaiae admonetur.

11 VENULEIUS libro secundo de officio proconsulis Si quid erit quod maiorem animadversionem exigat, reicere legatus apud proconsulem debet: neque enim animadvertendi coercendi vel atrociter verberandi ius habet.

12 PAULUS libro secundo ad edictum Legatus mandata sibi iuris- dictione iudicis dandi ius habet.

13 POMPONIUS libro decimo ad Quintum Mucium Legati proconsulis nihil proprium habent, nisi a proconsule eis mandata fuerit iurisdictio.

14 ULPIANUS libro vicensimo ad legem Iuliam et Papiam Proconsules non amplius quam sex fascibus utuntur.

15 LICINNIUS RUFINUS libro tertio regularum Et legati proconsulum tutores dare possunt.

16 ULPIANUS libro secundo ad edictum Proconsul portam Romae ingressus deponit imperium.

XVII. DE OFFICIO PRAEFECTI AUGUSTALIS

1 ULPIANUS libro quinto decimo ad edictum Praefectus Aegypti non prius deponit praefecturam et imperium, quod ad similitudinem proconsulis lege sub Augusto ei datum est, quam Alexandriam ingressus sit successor eius, licet in provinciam venerit: et ita mandatis eius continetur.

повинен призначити адвокатів тим, хто його про це просить, тобто в більшості випадків жінкам, малолітн, що перебувають під опікою, і тем, чия дієздатність обмежена якось ще, а також божевільним, якщо хто-небудь просить за них; якщо ж за них ніхто не просить, то проконсул по власному почину повинен дати їм адвоката. Адже не можна допускати, щоб супротивник міг так пригнічувати своєю могутністю, і якщо людей поводиться так самовладно, що всі бояться виступити в якості адвоката противної сторони, те це може викликати навіть вороже відношення до правителя провінції. § 6. Це рівною мірою ставиться до всіх президам, і всі вони повинні ухвалювати це в увагу.

10. Він же в 10-й книзі « Про обов'язки проконсула». Слід пам'ятати, що проконсул зобов'язано виконувати всі свої функції до приїзду спадкоємця, оскільки є тільки один проконсулат, і для блага провінції потрібно, щоб був хто-небудь, через кого провінціали могли б вирішувати свої справи, отже він повинен вершити суд до приїзду спадкоємця. Як вказується в Юлиевом законі про вимагання й у рескрипті божественного Адріана до проконсула Ахайи Кальпурнию Руфу, (проконсул) до власного від'їзду із провінції не повинен відпускати свого легата.

11. Венулей Сатурнпн в 2-й книзі « Про обов'язки проконсула». Якщо буде що-небудь, що вимагає найбільш важкого покарання, легат повинен відіслати (обвинувачуваного) проконсулові, тому що (сам) він не має права призначати страта, (суворе) покарання або жорстоке пороття.

12. Павло в 2-й книзі «Коментарів до едикту». Легат у чинність делегируемой йому юрисдикції має право призначати суддю.

13. Помпоний в 10-й книзі «Коментарів до Квінту Муцию». Легати проконсула не мають ніякої власної юрисдикції, крім тієї, яка їм делегована проконсулом.

14. Ульпиан в 20-й книзі «Коментарів до закону Юлія й Папия». Проконсули користуються не більш ніж шістьома фасциями.

15. Лицинний Руфин в 3-й книзі «Правил». (Також) і легати проконсулів можуть призначати опікунів.

16. Ульпиан в 2-й книзі «Коментарів до едикту». Проконсул, вступаючи у ворота Рима, складає імперій. Точність коефіцієнтів регресії: Розглянемо тепер теоретичні дисперсії оцінок а і Ь. Оні задаються:  Точність коефіцієнтів регресії: Розглянемо тепер теоретичні дисперсії оцінок а і Ь. Оні задаються наступними виразами (доказу для еквівалентних виразів можна знайти в роботі Дж. Томаса [Thomas, 1983, section 8.3.3]): (3.25) З рівняння (3.25) можна зробити три
Точність має значення: Давайте, до речі, подивимося на різницю в підходах «в році 12 місяців»:  Точність має значення: Давайте, до речі, подивимося на різницю в підходах «в році 12 місяців» і «в році 365 днів», які згадувалися на початку оповідання про способи виплат кредиту. Для цього використовуємо дані з прикладу про прийом № 1. Приклад 4.1. Банк видає
З точки зору неокласичної теорії приватних фінансів::  З точки зору неокласичної теорії приватних финансов:: 1. фінанси - це завжди грошові відносини 2. фінанси виникають на стадії розподілу і обміну 3. рух фінансів може бути складним. До фінансових часто відносять кредитні відносини, 4. фінанси володіють цільовим характером Фінансові відносини і
Точки локального екстремума: Визначення 1, Точка ц, називається точкою ликоъъносо максимума:  Точки локального екстремума: Визначення 1, Точка ц, називається точкою ликоъъносо максимума {мінімуму) функції } (. г), якщо ДЛЯ ЛюбіГО X * Д'з в деякій окрест ности точки х" виконано нерівність/(т'п) > / (дг) {_! (Х") 0). 6.3.2.
Точка зору споживача: Підтримка хороших взаємовідносин з споживачами є важливою:  Точка зору споживача: Підтримка хороших взаємовідносин з споживачами є важливим чинником для виживання компанії. Вона повинна навчитися дивитися на себе очима споживачів. Інтереси клієнтів звичайно оцінюються у чотирьох напрямах: час, якість,
Точка критичного обсягу виробництва -: об'єм производ- ства, при якому загальні (валові) витрати рівні загальної:  Точка критичного обсягу виробництва -: об'єм производ- ства, при якому загальні (валові) витрати рівні загальній виручці від продажу. Починаючи з цього рівня, підприємство буде отримувати прибуток.
ТОЧКА БАЙДУЖОСТІ: економічний стан в діяльності підприємства, коли поточні:  ТОЧКА БАЙДУЖОСТІ: економічний стан в діяльності підприємства, коли поточні витрати на додатковий обсяг виробництва рівні виручці, отриманій від реалізації цієї продукції.

© 2018-2022  epr.pp.ua