Головна   Всі книги

3. Юридична природа грошового внеску

Вище було вказано, що юридична природа грошового внеску представляється спірною. Для того, щоб вирішити суперечку про те, чи є грошовий внесок позикою або іррегулярною поклажею, зупинимося на цих двох договорах.

Визначення договору позики дане в ст. 208 Г. К. Оно свідчить таким чином: «за договором позики одна сторона (кредитор) передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші або певні родовими ознаками речі, а позичальник зобов'язується повернути кредитору отриману суму грошей або рівне взятому у позику кількість речей того ж роду і якості з відсотками або без відсотків». Таким чином, для договору позики характерно, що гроші переходять у власність позичальника, який зобов'язується повернути не отримані ним грошові знаки, а тільки ту ж суму грошей. У разі термінової позики позичальник зобов'язаний сплатити кредитору в термін. У разі ж позики безстрокової - на вимогу кредитора, причому в цьому випадку на основі ст. 111 Г. К. боржник має семиденний пільговий термін.

Договір поклажі належить до числа договорів вельми частих в житті і, зокрема, в банківській практиці. Однак, він не врегульований ні в Цивільному Кодексі, ні в інших законодавчих актах. Договором поклажі називається договір, по якому одна сторона (поклажоприймальник) зобов'язується протягом певного терміну або безстроково зберігати передані їй речі іншої сторони (поклажодавця). У так наз. регулярному договорі поклажі поклажодавець залишається власником переданої на зберігання речі, і поклаженаниматель зобов'язаний повернути йому ту ж саму річ, яка була йому передана. Річ, що Знаходиться на зберіганні, таким чином, не знеособлюється, а залишається індивідуалізованою. Але крім регулярної поклажі можлива так наз. іррегулярна поклажа, у разі якої речі (напр., цінні папери, гроші), що передаються на зберігання в зв'язку з відсутністю інтересу до їх індивідуалізованого знеособлюються. Поклажоприймальник робиться власником отриманих речей, зобов'язаним повернути поклажодавцю лише рівне отриманому кількість речей, визначуваних тими ж родовими ознаками, у разі іррегулярної поклажі грошей - суму, рівну отриманої. Таким чином іррегулярна поклажа вельми наближається до договору позики, співпадаючи з останнім своїми зовнішніми ознаками. Але вона відрізняється тим, що сторони переслідують інші цілі, чим при договорі позики. З цим пов'язана відмінність в правових наслідках тієї і іншої операції. Часто убачають цю відмінність в тому, що у разі позики договір полягає в інтересах боржника (позичальника), тоді як у разі поклажі - в інтересах кредитора (поклажодавця). У загальній формі це твердження неправильне. Можливо і зворотне. У діловому ж обороті звичайно і та і інша операція полягає в інтересах обох сторін. Тому не можна бачити в цьому відмінність між позикою і іррегулярною поклажею. Відмінність лежить в іншому. У разі позики метою сторін є певне приміщення капіталу. Відповідно до цього у разі термінової позики термін означає, що протягом певного часу капітал буде знаходитися в господарстві боржника і кредитор може його зажадати лише по настанні терміну. У разі ж безстрокової позики мають місце встановлені ст. 111 Г. К. пільгові дні, щоб завдяки їм боржник мав час витягнути гроші з свого господарства. Інакше у разі іррегулярної поклажі, при якою метою сторін є не приміщення капіталу однією особою в господарство іншого, а зберігання однією особою коштів іншого з тим, щоб вони завжди були в розпорядженні поклажодавця (кредитора). Тому, якщо в такій операції обумовлений термін, то цей термін означає, що поклажепринимателъ зобов'язався протягом певного часу зберігати майно поклажодавця. Поклажоприймальник не може до терміну повернути гроші поклажодавцю, але останній може до терміну зажадати їх зворотно. Рівним образом на тій же основі пільгові дні (ст. 111 Г. К.) не мають застосування до безстрокової іррегулярної поклажі, і поклажодавець має право отримати гроші (або замінимі речі) на першу свою вимогу. Якщо метою іррегулярної поклажі є зберігання коштів однієї особи іншим, то це не означає, що поклажоприймальник не повинен ними користуватися. Навпаки, нормально він ними користується і має право це робити. Але його користування цими коштами не повинне нічим перешкоджати вищепоказаній безпосередній меті операції. До відмінностей в питанні про терміни зводяться не збудливі сумнівів практичні відмінності в правових наслідках між позикою і іррегулярною поклажею. У літературі іноді вказують і на інші відмінності. Але відповідні правові наслідки або не пов'язані з відмінністю позики і іррегулярної поклажі (напр., право переважного задоволення при іррегулярній поклажі), або ж готівка їх представляється спірною (напр., особливий порядок обчислення позовної давності у разі іррегулярної поклажі).

У іншому юридичні наслідки позики і іррегулярної поклажі співпадають.

Таким чином іррегулярна поклажа являє собою договір, що займає проміжне положення між позикою і поклажею (регулярної).

Строковий внесок потрібно розглядати, як договір позики. Якщо його розглядати як іррегулярну поклажу, то вкладник міг би зажадати гроші від банку до терміну. Тим часом, безсумнівно, що у разі строкового внеску банк бажає забезпечити собі можливість користуватися грошима протягом зумовленого. терміну. Оперативні правила банків звичайно прямо передбачають виплату строкового внеску тільки після витікання терміну. За гарантоване протягом певного терміну користування грошима банки сплачують більш високий відсоток. Тому вважати строковий внесок іррегулярною поклажею було б неправильно.

Безстрокові внески, в тому числі внески на поточні рахунки, потрібно розглядати як іррегулярну поклажу. У іншому випадку довелося б застосовувати до них ст. 111 Г. К. і надавати банку сім пільгових днів для виробництва виплат, що, безсумнівно, суперечило б природі операції. Поточний рахунок не можна було б розглядати як касове обслуговування банком клієнта. Прихильникам конструкції позики (Л. С. Еліассон) доводиться для усунення дії ст. 111 вдаватися до ст. 1 Г. К. Ссилка на ст. 1 тільки підтверджує, що пільгові дні, а отже, і конструкція поточного рахунку як позики, суперечать соціально-господарському призначенню операції. Не є перешкодою для конструювання безстрокового внеску, зокрема, внеску на поточний рахунок, як іррегулярної поклажі, вміщене в розділі про позику прим. до ст. 210 Г. К., згідно з яким Держбанком надається приймати у внески золото і срібло в монеті і злитках і іноземну валюту з умовою повернення тих же цінностей. Ст. 210 («Сума позики повинна бути виражена в рублях») правильніше було б формулювати більш загально, розповсюдивши її на всі грошові зобов'язання, і вмістити в загальних положеннях зобов'язального права. Що ж до прим. до ст. 210, то зміст його складав предмет законодавчого акту, виданого незалежно від Г. К., і лише згодом включеного в останній в порядку кодифікації. Тому посилання на місце, займане в кодексі цією статтею, не може служити переконливим аргументом, не говорячи вже про те, що так наз. систематичне тлумачення (тлумачення на основі місця, займаного нормою в системі закону) саме по собі не може обгрунтувати правильності або неправильності тієї або інакшої юридичної конструкції.

4. Вкладні документи. Після прийняття від клієнта первинного внеску на поточний рахунок банк видає йому розрахункову книжку. У книжці банк відмічає зроблені клієнтом на поточний рахунок внески. Якщо при здійсненні внеску книжка не була пред'явлена, то на зроблені внески (чи самим клієнтом або третіми особами) банк видає квитанції. У розрахунковій же книжці ці внески відмічаються згодом при її пред'явленні. Існує також порядок, при якому клієнт не отримує розрахункової книжки. У інструкції установам Державного банку по операціях поточних рахунків, затвердженій НКФ СРСР 19 січня 1928 р., цей порядок визначений як система ведіння особових рахунків на вільних листах. Розгляд суті системи відноситься до банківського рахівництва і до банківської справи. При цій системі клієнт отримує від банку копію свого особового рахунку.

Всі вказані документи, що отримуються вкладником від банку (розрахункова книжка, квитанція, копія особового рахунку), служать для нього письмовим доказом зроблених ним внесків.

Інакше значення належить вкладним документам (так наз, вкладним квиткам), що видаються по строкових внесках, а також по безстрокових, крім документів по поточних рахунках. Вкладні квитки являють собою не тільки письмовий доказ, але так наз. цінний папір, т. е. документ, пред'явлення якого необхідне для здійснення вираженого в йому права, в цьому випадку права клієнта вимагати від банку повернення внеску. Вкладні квитки бувають іменні і на пред'явника. У разі іменного квитка управомоченним на отримання внеску вважається обличчя, вказане в тексті і разом з тим зазначене як вкладник в книгах банку. Передача внеску, по якому виданий іменний квиток, здійснюється за допомогою трансферта по книгах банку. У разі вкладного квитка

на пред'явника, вкладником вважається кожний держатель квитка. Передача прав на нього здійснюється так само, як і передача прав на річ. За загальним правилом, вкладні документи на пред'явника допускаються статутами банків тільки по іменних внесках. з 2. Юридичні презумпції, їх класифікація: У ряді випадків роль юридичних фактів грають презумпції. Юридичні:  з 2. Юридичні презумпції, їх класифікація: У ряді випадків роль юридичних фактів грають презумпції. Юридичні презумпції являють собою припущення про наявність обставин, що мають силу юридичних фактів. Потреба юридичної практики в презумпціях викликається трудністю або
з 2. ЮРИДИЧНІ НОРМИ І СУБ'ЄКТИВНІ ПРАВА В РИМСЬКОМУ ПРАВІ:  з 2. ЮРИДИЧНІ НОРМИ І СУБ'ЄКТИВНІ ПРАВА В РИМСЬКОМУ ПРАВІ: Джерела римського приватного права. Древнейшим джерелом римського права був закон XII таблиць (lex duodecim tabularum), який являв собою не що інакше, як систематизований запис звичаїв (mores), що діяли до того в якості юридично
Юридичні особи в римському праві.: Римляни уперше розділили обличчя (суб'єкти) права на фізичні:  Юридичні особи в римському праві.: Римляни уперше розділили обличчя (суб'єкти) права на фізичні (persona) і юридичні (universitas) - в римському гос-ве були мало розроблені, т. до. у них сущ-ло всього 3 вигляду ДЗИГ: 1) приватні корпорації (союзи булочник, м'ясників, ремісників і т.
з 6. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ: Види юридичних осіб. Суб'єктами права є не тільки окремі:  з 6. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ: Види юридичних осіб. Суб'єктами права є не тільки окремі індивіди (singulae personae), але і певні організації, по сучасній термінологія-юридичні особи. У широких масштабах юридичні особи виникають, коли головна роль в
82. Юридичні колізії і конфлікти, їх види, причини, процедури:  82. Юридичні колізії і конфлікти, їх види, причини, процедури дозволу.: Колізії в праві - протиріччя між правовими актами, регулюючими одні і ті ж суспільні відносини. Способи дозволу або усунення колізій: 1) правотворчість відміняються застарілі, неконституційні і незаконні акти, проводиться
72. Юридичні факти: поняття, ознаки і класифікація.:  72. Юридичні факти: поняття, ознаки і класифікація.: Фактичний (юридичний) склад. Під юридичними фактами розуміються соціальні обставини у вигляді подій і дій, зухвалі настання певних правових наслідків, т. е. виникнення, зміна або припинення правовідносин.
9.7. Юридичні аспекти просування: Законодавство регулює діяльність фірм по просуванню.:  9.7. Юридичні аспекти просування: Законодавство регулює діяльність фірм по просуванню. Діапазон цих вимог досить широкий: від заборони установки рекламних щитів в певних місцях до вимог до популярних особистостей, що рекламують певні вироби, в

© 2018-2022  epr.pp.ua