Головна   Всі книги

1. Закономірності виникнення і суть світового господарства

Сучасний етап економічного розвитку істотно посилив загальну тенденцію в формуванні світового господарства. Розширення інтернаціоналізації господарської діяльності і зміцнення взаємної залежності національних економік є однією з найважливіших особливостей сучасної епохи.

Світове господарство - це економічна система, що охоплює всі національні господарства, пов'язані один з одним міжнародним розподілом праці, різними формами економічних і політичних відносин. Світове господарство не може бути зведене до міжнародних економічних зв'язків. Воно включає не тільки економічні відносини між країнами, але і самі національні господарства. Це пояснюється тим, що в національних господарствах здійснюється суспільне відтворювання і створюються матеріальні і духовні блага. Тим самим, національні господарства є первинною ланкою не тільки в розвитку продуктивних сил країни, але і в формуванні міжнародних економічних зв'язків.

У економічній літературі існують різні точки зору на етапизацию розвитку світового господарства: при цьому число етапів варіює від трьох великих етапів до дев'яти більше за дрібні з детализацією особливості. Ми приведемо одну з поширених позицій етапизації, що має критерієм різні рівні розвитку світового господарства як цілісної освіти.

Світове господарство існувало не завжди. Національні економіки історично і логічно передують всесвітньому господарству. Цілісна система світового господарства склалася в кінці XIX століття, коли практично завершилося формування колоніальних і напівколоніальних імперій внаслідок територіального і економічного миру між капіталістичними державами, що і істотно активізувалася діяльність створених там міжнародних корпорацій. Однак його матеріальні передумови почали складатися значно раніше - на стадії формування індустріального способу виробництва. Отже, історично формування світового господарства відбувалося на базі капіталістичного способу виробництва як за допомогою створення відповідної йому системи розподілу праці між країнами, так і за допомогою втягування в світові господарські відносини народів колоніальних і залежних країн.

Виділяють чотири основних етапи розвитку світового господарства.

Перший етап почався багато тисяч років тому, коли з'явився обмін продуктами між племенами, що спеціалізуються на виготовленні продуктів землеробства і продуктів тваринництва. У подальшому, з розвитком суспільного розподілу праці, товарного виробництва і появою держави, виникає і розвивається торгівля, приймаючи форму міжнародних торгових зв'язків.

Другий етап розвитку світового господарства відноситься до появи капіталізму, суспільного розподілу праці, індустріалізації економіки. При цьому торгівля між державами веде до утворення світового ринку.

Третій етап представлений посиленим розвитком міжнародного розподілу праці, концентрацією і централізацією капіталу і виробництва в формі монополістичного розділення світу економічно. У кінці XIX - початку XX вв. відбувалося формування світового господарства.

Четвертий етап характеризується територіальним розділом світу, коли метрополії, по суті, стали колонізувати вільні країни, крім існуючих колоній. У результаті сталося створення світової системи господарства.

Природно, на цьому не закінчується міжнародний розподіл праці, а це означає, що не закінчується розвиток світового господарства. Нині безпосередньою продуктивною силою все більше стає науково-технічна революція, приймаючи всесвітній характер. Такий міжнародний характер НТР вимагає і міжнародних зусиль її розвитку. Щоб користуватися результатами НТР, необхідне об'єднання наукових досліджень і витрат національних держав. У цьому виявляється особливості сучасної стадії розвитку світового господарства, що дозволяють спільно використати сучасні машини обладнання, технології. Це і є інтеграційний процес, сприяючий розвитку світового господарства.

Початковим пунктом утворення всесвітнього господарства є світовою ринок, початок якому був встановлений великими географічними відкриттями, територіальним і економічним розділенням світу, втягуванням метрополіями колоніальних і залежних країн в світові господарські зв'язки. Формування всесвітнього ринку було прискорено становленням машинного виробництва у ведучих промислових країнах. Мала ємність національних регіонів стала стримувати зростання виробництва. Машинному виробництву об'єктивно був потрібен світовий ринок. У свою чергу ринок, що розширяється за національні межі стимулював розвиток масового виробництва і його диференціацію. Велика промисловість зруйнувала відособленість окремих країн. Замкнена економічна система зробилася неефективною. Тому на початку XX століття і почався процес утворення світового господарства. Світове господарство як цілісність формується тоді, коли економічна взаємодія між національними економіками досягає високої стійкості. Критерієм цієї стійкості служить та обставина, що ефективність взаємодії в рамках всесвітнього господарства вище, ніж сума результатів національних економік.

При сучасному рівні продуктивних сил ефективний економічний розвиток будь-якої країни можливий тільки в умовах її вовлеченности в світове господарство.

Сучасне світове господарство розвивається вельми динамічно. На його розвиток істотний вплив надають НТР, зростаюча взаємозалежність національних господарств, радикальна перебудова соціально-економічних відносин в багатьох країнах. Закон про удосконалення Федеральної корпорації страхування:  Закон про удосконалення Федеральної корпорації страхування внесків 1991 року: Прийняття ЗУФКСВ переслідувало дві мети: накопичення капіталу Фондом страхування банків ФКСВ, а також реформування системи регулювання і страхування внесків при мінімізації втрат платників податків. За допомогою ЗУФКСВ Фонд страхування банків був
Закон убуваючої граничної корисності: по мірі збільшення кількості споживаного товару його гранична:  Закон убуваючої граничної корисності: по мірі збільшення кількості споживаного товару його гранична корисність має тенденцію до скорочення. 19
2. Закон убуваючої віддачі: Закон убуваючої віддачі свідчить: «Послідовне приєднання одиниць:  2. Закон убуваючої віддачі: Закон убуваючої віддачі свідчить: «Послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, труда) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу) дає зменшуваний додатковий продукт з розрахунку на кожну подальшу одиницю
Розділ 7. ЗАКОН ВАРТОСТІ ЯК ОСНОВНИЙ ЗАКОН ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА:  Розділ 7. ЗАКОН ВАРТОСТІ ЯК ОСНОВНИЙ ЗАКОН ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА: Нарівні із загальними законами, що виявляють свою дію у всіх економічних системах, є закони особливі, діючі в системах особливого типу. До таких відноситься закон вартості, якій властивий тільки товарному господарству. У ньому він є
Закон вартості: Закон вартості - це об'єктивний закон розвитку товарного:  Закон вартості: Закон вартості - це об'єктивний закон розвитку товарного виробництва, згідно з яким виробництво і обмін товарів здійснюються у відповідності з вартістю, т. е. суспільно необхідними витратами труда. Він вимагає зведення індивідуального
ЗАКОН ПОПИТУ: закон, відповідно до якого між попитом і ціною існує:  ЗАКОН ПОПИТУ: закон, відповідно до якого між попитом і ціною існує зворотно пропорційна залежність, т. е. при певних економічних умовах зростання попиту впливає на зниження цін і, навпаки, скорочення попиту веде до зростання цін. Цей закон
Закон причини і слідства, або закон карми: Кожна дія породжує силу енергії, яка повертається до нас в:  Закон причини і слідства, або закон карми: Кожна дія породжує силу енергії, яка повертається до нас у вигляді подібної сили (т. е. що посієш, то і потиснеш). Коли ми вибираємо дії, які приносять щастя і успіх іншим, наша карма приносить нам плоди - щастя і успіх. Карма -

© 2018-2022  epr.pp.ua